ГУМОР І САТИРА

Перець 1966 №04 Сторінка 5

(Бувальщина)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1966 / № 04 / Сторінка № 5

Перець 1966 №04 Сторінка 5 - Бувальщина. І. ЩОБ ЇЗДИТИ ТРЕБА ПОБІГАТИ Бердичева пішки не обійдеш. А для того, щоб їздити, краще мати місячний проїзний квиток. Як же і де його придбати? Тільки на автовокзалі, тільки з 9-ої години ранку і до 5-ої години вечора і більше ніде! Така непохитна воля начальника автовокзалу Цивінського Анатолія Петровича. Є в центрі міста каса попереднього продажу квитків, є десятки водіїв автобусів, є другий автовокзал біля базару, але... проїзних квитків там не дістанете. Бердичівцю спершу треба добре набігатись, а тоді вже, може, й роздобудеш квиток. 2. АБИЯК БУДУЄТЬСЯ НА ОЧАХ РУЙНУЄТЬСЯ Росте Бердичів, будується! При-кро тільки, що частина новобудов тут же й руйнується. На Радянсь- ній площі, 19, височить п'ятипо- верховий житловий будинок. Ще й Ф року йому нема, а плитка облущилась зі стін, як ото луска з риби. ф У будинку по вул. Красіна, 1 2, після трьох місяців потекло через по Мал. І. АЛЕКСАНДРОВИЧА Мал. А. АРУТЮНЯНЦА Випадок з любителем тяганини. Спасибі, бабусю, що витягли, а то вчора заблудився. крівлю, мов з решета. Тече й у новому будинку по вул. Леніна, 18. Там лущиться, там тече, але Григорія Ісааковича Хуторянського, начальника БМУ-4, це зовсім не пече, у нього старий девіз: косо, криво, аби живо! 3. У КОЖНОГО СВІЙ СМАК Щоб не ходити на голодний шлунок, завітаймо в «Домову кухню № 1», що в центрі міста. За ідеєю, тут можна попоїсти на місці, а можна й додому страви взяти. Але перед тим, як замовити щось, заг-ляньмо у книгу скарг. Господи! Тут зауважень і скарг, як пшона в горшку. А от відгуки на ті скарги дуже оригінальні. Завідуючий кухнею Пальтіс 0. Л. на подяки (а їх так мало!) має один стандарт резолюції: «Вашу заяву буде враховано*. На скарги ж резолюції інші: «Хороший шніцель важить 75 г., а вам помилково була подана котлета, тому в ній виявилось 40 г». Або ще: «Приготування їжі в домовій кухні завжди хороше. Вам же не сподобалось ні перше, ні друге блюдо. Ну, що ж кожен має свій смак». Який «смак» має директор міш-торгу т. Лопата С. М. невідомо, бо за рік він не залишив жодної помітки у книзі скарг. ОД ЯК ШУМИ, ЗЕЛЕНИЙ БАЙРАЧЕ! В одному селі жив собі чоловік Іван. На городі за хатою в того чоловіка росла одна-однісінька, ще батьком посаджена, груша. І приключалася з тим чоловіком біда. Стала заважати йому ота груша. Схопив він сокиру і під корінь стару грушу, аж тріски полетіли. Полегшало. Охо-хо-хо-хо! простогнали колгоспники артілі імені Гоголя, Миргородського району на Полтавщині. То ще людям того села підвезло, там одну грушу зрубано. А от наш голова колгоспу Іван Антонович Вишара всі дерева, які на очі потрапляють, трощить, аж тріски летять. Якось виїхав Іван Антонович на «Победе» в поле, помітив осики тихенько на вітрі погойдуються. Ага, значить, шумлять! сказав Вишар. Ну, ось я вам! Та й вислав на беззахисну флору живу силу, озброєну пилками та сокирами. А та жива сила дід Федір та дядько Степан ніби заво- рожена, не змогла підняти сокиру. Мабуть, вона, жива сила, згадала, що ті дерева це ж праця дівчат-пташниць, які обсадили степове озеро біля свого табору, оберігали їх. Тепер ці дерева взимку збирають снігові замети, а весною там ціле озеро. Відступила від дерев «жива сила». Тоді Іван Антонович кинув техніку. Своєї не було, то у лукомеліоративній станції позичив. А таки здолав. Бульдозером викорчували оті дерева. За одно і в…

Бувальщина

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"