ГУМОР І САТИРА

Перець 1966 №04 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1966 / № 04 / Сторінка № 3

Перець 1966 №04 Сторінка 3. Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО ДІЙШЛИ ДО РУЧКИ Боже мій, вони вже горілку дудлять! А що робити однаково її на нас списують. ВЕЧОРИ У СЕЛАХ БІЛЯ ДИКАНЬКИ (Майже за Гоголем) Чи знаєте ви Диканьку? О, безперечно знаєте! Бо ще в дитинстві читали у Гоголя: «У нас, на хуторах, ведеться здавна: тільки що закінчаться роботи на полі, мужик залізе відпочивати на всю зиму на піч...» Та тільки тепер у Диканьці не «мужики», а хлібороби славні, що і взимку на печі не відсиджуються. А молодь яка! Не тільки ото знає бігти туди, «де тупцюють все дівки, де гуляють парубки». А коли вже «гупцює» і «гуляє», то на всю Україну чути. Недаремно ж грамот за самодіяльність понавозила. Навіть від Президії Верховної Ради УРСР. І була б далі возила, якби не привіз дідько у Диканьку мішок клопоту. ВЕЧІР НЕ ПРОТИ КУПАЛА Чахкав подертий бубон. Стогнав замордований баян. Молодь села Ба-лясне молотила польку. З неба похмуро дивився місяць, а зі сцени радісно завідуюча клубом Галина Жук. «Боже, допоможи, щоб Василя не вкусила муха», міркувала. Але «муха» вже добиралася до баяніста. Не встиг Василь дотягнути останнього коліна, як вона укусила його. Баста! вигукнув Василь Пісоцький. Далі танцюйте під язик. Не платять мені... Хай голова колгоспу вам грає... Голова колгоспу В. Г. Решетченко був далеко і грати не міг. Тому в клубі зчинилося те, що було на сорочинському ярмарку. Нема нічого у тому клубі. Навіть під бубон не потанцюєш досхочу!... Програвач купити нікому!.. Буде так, як у Чернечому Яру та Великих Будищах: порозбігається молодь, щоб з нудьги не скиснути!.. Раптом у коридорі щось закувікало. У дверях з’явилося свиняче рило, потім теляча голова, а потім бараняча. Нечистий! заверещав хтось. Н-не нечистий я, а Микола Терещенко, промимрила одна голова. А ц-це мій друг Сашко Дейнека... М-ми гуляєм... Га-га-га! загриміли парубки і дівчата. Не встигли щезнути привиди, як дивиться завідуюча клубом Галина Жук дверей нема. Люди добрі! крикнула розпачливо. Допоможіть знайти, бо вся культура за ніч вискочить!.. Га-га-га! відповіли «добрі люди». Гуляв по залу собачий холод. З неба непорушно дивився місяць. Секретар колгоспної комсомольської організації Михайло Безкоровайний не дивився, бо він до клубу не ходить. А голова сільської Ради О. С. Тертицький у цю хвилину бачив солодкі сни. ЗАЧАРОВАНЕ МІСЦЕ Недалечко від Диканьки село Василівна. Бачите віконця підсліпуваті? показав чоловік. Вивіска червона «Клуб»? Думаєте, що справді клуб? Я також думав. Це зачарована хата. Обминає її навіть голова Диканської селищної Ради І. М. Сналецький. А молодь вірьовкою туди не затягнеш. Не думайте, що боїться вона обдертих стін, ям на долівці і дір у стелі. Водиться нечистий у тій хаті. На горищі. Зібралися якось увечері юнаки і дівчата, посідали: хто на залишках сцени, хто на стільцях. Завідуючий клубом Віктор Шовкань приніс решето насіння. Гризуть спокійно, спльовують хто на долівку, а хто у розбиті шибки. Нараз як занявчить, як заверещить, ям застогне щось на горищі. Думали полізти подивитися, що воно за мара. Та побоялися. Стеля така, що по ній і котові…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"