Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1966 №04 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1966 / № 04 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1966 №04 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. Здоровенькі були, Михайле Степановичу! Бувають на світі часом дивні речі. Ідеш вулицею, зустрічаєш Семена, а згадуєш чомусь одразу про Семена. З вами такого не траплялося? А зі мною сьогодні така штукенція приключалася, коли я читав листа робітників вашого таксопарку. У листі пишеться про вас, а мені чомусь пригадався начальник одного великого будівельного управління Яків Федорович Закаблук. Якщо хочете, я коротенько розкажу вам про нього. Яків Федорович Закаблук був досвідченим господарником. Це був, як кажуть, кадровий командир будівельного фронту. В одному газетному нарисі про нього навіть було сказано, що це зодчий до кінчиків нігтів. Може, нари-сист трошки й перебільшив, але справедливості ради скажу, що Яків Федорович дійсно знав своє діло так, як ми з вами знаємо п’ять своїх пальців. І характер у нього був твердий, і рука в нього, нівроку, кріпка була, і всі інші об’єктивні дані були у нього в порядку. Одним словом, все в нього, здається, було для того, щоб непохитно стояти на своєму високому посту аж до того реченця, коли вручать урочисто пенсійну книжку з іменним позолоченим годинником, а браття-пенсіонери величатимуть відтепер не інакше, як дитям сонця. Ви, очевидно, звернули вже увагу, шановний Михайле Степановичу, на те, що я весь час кажу «був». Да, був, та й нема. Але не думайте, що Яків Федорович передчасно пішов до своїх предків чи якесь інше лихо його спіткало. Ні, Яків Федорович живий-здоровий, ще навіть і на пенсію не вийшов, але з будівельного управління пішов. Вірніше сказати його «пішли». От іди вгадай! Усе, здається, було в людини і досвід був, і знання були, і тверда рука була, і міцний характер був, і план майже завжди був, а не було, виявляється, однієї шту- Лист вельмишановному М. С. САРАНЧІ директорові Запорізького таксомоторного парку. ки, і погорів товариш, як швед під Полтавою. Зняли товариша з високого керівного поста і розжалували в рядові. І чого, ви гадаєте, не вистачало товаришеві. Сущої дрібниці, про котру навіть в анкетах не питається піклування про людей йому не вистачало. Візьмемо їдальні, які обслуговували робітників будівельного управління. Яків Федорович їх просто не помічав, його ніхто ніколи не бачив там. Він принципово снідав, обідав і вечеряв тільки вдома. А в їдальнях черги, готують одноманітно, не смачно, ну, як це буває в таких випадках, пішли скарги, нарікання. Сказали Якову Федоровичу: Ти, голубе, зверни увагу на їдальні. Скаржаться будівельники, що порядку там у тебе мало. А чому це в мене? Це парафія тресту їдалень хай керівництво тресту й дивиться за ними. За те їм зарплату дають. А в мене свого клопоту багато. У мене план. їдальні це теж план. Там же харчуються ваші будівельники. Раз так сказали, другий раз так сказали, а Яків Федорович своєї: Надвоє я не розірвуся! У мене будівни цтво об’єктів, у мене план! Хай відповідає трест їдалень. Не жалував Яків Федорович своєю увагою і гуртожитків. Але «не жалував» це не те слово. Він знав про них рівно стільки, скільки ми з вами поки що знаємо про життя на Марсі. А в гуртожитках, казавши правду, порядок був не кращий, ніж у їдальнях. Сказали Якову Федоровичу: Ти, голубе, зверни увагу на гуртожитки. Скаржаться будівельники, що й радіо там мовчить, і холодно буває, і газети не побачиш, і взагалі культурно-масова робота на обидві шкутильгає. А Яків Федорович своєї: Є на те партійна організація, є профспілковий комітет. Це їхня парафія, а в мене будівництво об’єктів, у мене план. Гуртожитки це теж план. Там же ваші будівельники живуть. Раз так сказали, другий раз так сказали, а в Якова Федоровича і за вухом не свербить. Казали, казали, а потім заспівали: Іди, іди, Якове, з хати... Але давайте повернемося до листа робітників керованого вами автопарку. Скажу одверто: я червонів од сорому, його читаючи. За вас мені було соромно, за вас я червонів, люб’язний мій Мал. А. АРУТЮНЯНЦА ПЛАН РОБОТИ Михайле Степановичу. Процитую вам тільки одне місце з цього листа. Читайте: «У нашому Запорізькому таксопарку працює понад 400 чоловік, але досі не вирішено питання з питною водою, нема ні одного крана, де б можна було напитися води. Ось уже кілька років говоримо про це, а пити воду доводиться або з шланга на мийці, або з рукомийника.…
 Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"