Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1966 №22 Сторінка 7

(Народні усмішки, Страшне перо не в гусака, Друже Перче)
Журнал Перець 1966 №22 Сторінка 7 - Народні усмішки, Страшне перо не в гусака, Друже Перче. двох Кам’яних ці коор-Кремен-Раптом котрийсь із них захоче влитися в твою експедицію. Б. АНТОНОВ. м. Львів. м. Київ. Кажуть, що від тебе до Житомира рукою подати. Так от, подай, будь ласка, руку начальникові Житомирської центральної авторемонтної майстерні Ушосдору (ЦАРМ) і привітай його з новою виробничою перемогою. Передай йому, що екскаватор «9-153», відремонтований у Житомирі, ми одержали. Не машина, а лялечка! Грає всіма фарбами. От тільки працювати не хоче. Щоб вона знову, як і до ремонту, могла копати землю, її треба укомплектувати грубовідводом, пробками та вимикачами, які ремонтна майстерня чомусь залишила собі на згадку. А втім, Перче, якщо не зважати на ці деталі, то керівники майстерні з своїм ділом впоралися на відмінно: здерли з нашого Роз-діл ьнянського райшляхвідді-лу 2600 карбованців за ремонт і навіть оком не моргнули. М. ЗАДОРОЖНИЙ, машиніст екскаватора, Роздільнянський район. Одеської області. друкунав фейлетон «Робін.іони серед цивілізації». вих вул Вважай, що твої відкриття «островів» на тому не закінчились. Споряджай експедицію і приїжджай у селище Чикалівку. Сам переконаєш ся. Людей тут живе чимало Більшість працює на механізованому кар’єрі тресту «Укршляхбудматеріали». Та нема в нас тут ні крамниці, ні медпункту, ні школи. Нема навіть телефонного зв’язку. Ніби й справді як на забутому острові* Географічні координати Чикалівки: вона розташова на за 20 км від Кременчука і за 6 км від Потоків. Повідом, Перче, динатн керівникам чуцького району. Мешканці селища. Кременчуцький район. Ти, звичайно, знаєш пісню «Тече вода каламутна». У нас вона дуже популярна. Щоразу, коли мешканці вулиць ім. Коперника, Першо-травневої та Петровського йдуть до колонок по воду, то цю пісню мугикають. Любов до неї нам прищепив міськкомунгосп ще у 1964 році, коли проклав іржавий водовід. Тож не питай, Перче, чого дівка така смутна? Сам ти також не був би веселий, якби отієї каламуті не брав, а гроші за неї давав. Не смутне в нас лише керівництво міськкомунгоспу. М. НЕСТЕРЕНКО м. Костопіль, Ровенської області. Невже й ти гадаєш, що у нас у Львові, на вулиці Па-поротній, буде свято? Щоправда, керівники Залізничної райради м. Львова нас, мешканців цієї вулиці, запевняють у цьому і навіть кажуть: калюжі висушимо, ями засиплемо. І так протягом семи років, відколи вулицю забудували, все язиками і осушують і засипають. І голова нашої райради т. Кухтюк теж. Та ще й додає: «Буде й на вашій вулиці свято. Обов’язково». А от коли саме не уточнює. Може, ти, Перче, нам за нього скажеш? Кому, як не нам, науковцям, знати, що таке експеримент. Ми не тільки знаємо, а й, як кажуть, на власній шкурі експерименти ті переносимо. Ще в році 1962-му на околиці Києва було споруджено перший житловий будинок Академічного містечка. За ним збудували другий, третій і т. д. Молоді наукові працівники були в захопленні. Крім перших поселенців першого будинку. Будинок той, виявляється, не простий, а експериментальний. Чиясь світла голова не передбачила у ньому ні кухонь, ні газу. Натомість встановили електричні каміни. Крім не-зручностей і мук, мешканці першого будинку інших вигод від цього не мають. Але нічого не вдієш. Житлово-комунальна контора Академії, очолювана т. Пле-скачовим, теж хоче досліджувати. Благаємо тебе, дорогий Перче, видай т. Плескачо-ву перчанський патент на його винахід. Може, він на радощах припинить експериментувати й устаткує нам кухні з газовими плитками, як у всіх людей. За дорученням мешканців будинку № 63 по вул.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"