Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1966 №22 Сторінка 6

(Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1966 / № 22 / Сторінка № 6
Журнал Перець 1966 №22 Сторінка 6 - Гуморески. таки Іван ГАЙДА співчутливо начальством, Щоправда, був, як дівиця, знайшли струнку? паюсну ікру. А де От і поїхав я до він ти п знайо- раз м. Херсон. пропаде. Суворий ди-цьо- на-тебе Після чергової розмови з директором радгоспу я прийшов до річки подихати свіжим повітрям. Петро Карпович людина нова, з широким світоглядом, завжди у творчих пошуках, а от до людей, як свекруха до невістки. Тож мені, як секретареві парторгані-зації, частенько доводилося вступати у двобій з директором. Ось і цього разу була у нас така собі задушевна суперечка і закінчилась поки що внічию За своїми думками я й не помітив, як до мене підійшов робітник Терешко Бубир із всією амуніцією рибалки. Сидите? питає. Сиджу, річкою милуюся, відповів йому, аби скоріше відв’язатися від цієї користолюбної людини. Терешко, єхидно поглядаючи на мене, почав розкладати нехитрі рибальські снасті і знову до мене: Е-е... мене не проведете. З директором не поладили? насаджуючи черв’яка на гачок, підморгнув мені. А хіба що? Видно по всьому. Я відразу розпізнаю, що в людини на душі. Рибу збираєтесь ловити? щоб змінити розмову, питаю Терешка. Ви ж ніби ніколи не захоплювались цим ділом. Ви теж раніше ніколи не сиділи тут, а от сидите. Отак і я, не рибалив, а от зари-балив. Юшки захотілось? Вгадали, протягнув Терешко. А вам трудненько з новим працювати? Цікаво, хто буде на вашому місці? Я промовчав, не знайшовся, що відповісти, але Терешко не думав залишити мене. Закинувши вудочку, вів далі: Директор наш оригінал рідкісний. Всюди я бував, всяких бачив, а от такого вперше. Чим же він оригінал? поцікавився я. Важко сказати так, щоб ви зрозуміли. А ти говори, як сам розумієш. Сам я розумію так: кожен керівник має якусь свою струну. Де вона в нього міститься чи в жилах, чи в печінці, чи в якому другому місці не знаю, а що має, так це точно. Головне тут намацати цю струну, впіймати її. А вже коли впіймав держи і потихесеньку грай на ній. Приємно буде чаївникові, люб’язним І добреньким до стане. Я мовчав, Терешко, радий моїй увазі, по раз смикав вудочку і розповідав: В одному радгоспі, пам’ятаю, був ректором Онуфрій Спиридонович. Куди му! Як бабахне, бувало, кулаком по столу, шибки дзеленчали в сусідньому будинку. Всі його боялися, а я таки став найближчим приятелем. У нього була мисливська струнка. Став і я мисливцем. Набої йому споряджав, рушницю чистив, засідку вибирав і чарку пили разом. Люди плакали від нього, а я співав з ним пісень. «Шкода, що ти, Терешко, в науках темнота, зробив би я тебе своїм заступником», бувало, казав він мені. А куди ж подівся той Спиридонович? По партійній лінії, видать, не пройшов. Викликали в райком, що там було не знаю, а тільки другого дня здав він своє директорство…
 Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"