ГУМОР І САТИРА

Перець 1966 №24 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1966 / № 24 / Сторінка № 5

Перець 1966 №24 Сторінка 5. ДІДИ І ДІТИ Я подзвонив до Бюро добрих послуг. Вас ще слухають! відгукнулось в трубці. Потрібен Дід Мороз з подарунком для шестирічного хлопчика. Адреса? Дата? Час?.. Прийнято! ДІД Мороз запізнювався. За годину, коли Юрко, скоса позираючи на мене, мугикав пісеньку про баранця-брехунця, щось грюкнулось об двері. Я, Дід Моріз, подарунки приніс... почулось жалібне квиління. Юрко притьмом відчинив двері. Дід Мороз бебехнувся долу, але намагався співати. Ми ледве дотягли його до крісла під ялинкою. Стандартні прикмети Діда Мороза сходились, лише борода була кольору маренго. Хлопчику, розкажи мені казочку... простогнав Дід. Це ви повинні йому розповідати, пошепки підказав я. Яка різниця, схлипнув Дід. Скрізь формалізм... Юрко досить пристойно продекламував мою казку про Кащея-дар-моїда. Для дитини непогано, є підтекст, сонно відзначив Дід Мороз. Візьми, хлопчику, у мене в мішку літак, який я придбав у лісі в лисички-сестрички, згідно з фінансовими можливостями твого татка. Я тицьнув Дідові під ніс флакон з нашатирним спиртом. Не буду... не можу... не хочу «Чернігівської», заволав Дід Мороз. Це спирт, пояснив Юрко. Рятуйте! захрипів Дід. Нашатирний! крикнув я. Нюхайте, вам же погано... Дякую! чхнув Дід Мороз. Ви врятували мене. Діти наші квіти. В третій квартирі вони підпалили мені інвентарну бороду. В іншій хаті дівчинка підбила мені око подарованою матрьошкою, бо сподівалася на імпортну ляльку за чотирнадцять карбованців. Потім близнюки піднесли мені сюрприз, вистріливши у вухо з конфеті. Батьки ж ображаються, коли не перехилиш чарку. А в мене хворе серце! Ви тринадцятий клієнт, але тільки у вас я й відпочив. Спасибі! Рости, хлопчику, великий і добрий! В іншій квартирі буде веселіше, замріяно сказав Юрко, зачинивши двері за Дідом Морозом. Я засунув йому в мішок бульдога нашої сусідки... Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ. СЕРЦЕ МАТЕРІ Пані Гакенова дуже любила своїх трьох синів, хоча й не виказувала цього відверто. Всі троє грали у футбол за місцевий клуб і щонеділі повертались до мами, покриті синяками і славою. Хоч пані Гакенова зроду не бачила футбольного м’яча, зростаюча популярність синів тішила її материнське серце. У неділю вона сідала на лавочку біля будинку й удавала, що читає старий календар. Насправді ж вона чекала перших глядачів, що поверталися зі стадіону. Вони приносили їй перші повідомлення про те. як чудово грали її хлопці, і коли її хлопці з мокрими чубами після душу, сміючись, прибігали й гукали щось на зразок: «Чотири нуль, матусю!» спокійна пані Гакенова коротко відповідала: Знаю. Наша матуся все знає! вигукували сини і намагалися обійняти и всі троє одночасно. Пустіть, розбійники! відбивалась пані Гакенова. Задушите, ведмеді, свою стару матір! Але одного разу пані Гакеновій довелося почути важку і нерадісну звістку. До неї примчав якийсь підліток і повідомив: Пані Гакенова, не лякайтесь, але вашому Ярді зламали ногу. Він якраз бив по воротах, а захисник хотів вибити у нього м'яч, і... ось... Ярду відвезли в лікарню. Пані Гакенова тихо ойкнула і запитала: А гол він все-таки забив? Зденек р0ТКА Переклад з чеської. ЗАПРОШЕННЯ Ти часом не знаєш, люба, що показують увечері по телевізору?.. Так?.. І п’єса? О, моя люба, ти так чудово відпочинеш! Що? Так, я повинен піти. Знаєш, відколи мене перевели на вищу посаду, у мене, як у головного інженера, тепер свої обов’язки... Наради, засідання... Що ти кажеш?.. А, ні, сьогодні якраз не нарада. Це щось на зразок... Так би мовити, особливі збори у міністерстві... але, як би тобі сказати, це буде все одно, що нарада, адже там обговорюватимемо і наші справи. Що?.. Так, здається, будуть і танці... Що за нарада з танцями? Хто тобі сказав про нараду з танцями? Хіба ти не чула, що це збори? Так, запрошено і керівництво. Ти дасиш мені білу сорочку?.. Дякую. Яка ти щаслива, що залишаєшся вдома. Подивишся п’єсу, послухаєш легку музику. Ти ще казала, що тобі потрібно й прасувати... Що? Хто сказав «яка ти щаслива?» Так, я сказав, що ти щаслива. А чому? Тому, що ти подивишся п’єсу, а не тому, що треба прасувати... Що? Хто ще прийде? Хіба я тобі не ПСИХОЛОГ Була тиха новорічна ніч. Брав приємний морозець. їжачачись інеєм, дерева аж покректували від його чимраз дужчих обіймів. «Крек, крек», І знову тиша. І раптом, десь о пів на дванадцяту, в Кривому завулку, на тому місці, де зяяв котлован під майбутню лазню і земна кора була дещо тонкішою, з глухим тріском репнула земля і на поверхню вискочив чорт. Мерзлякувато щулячись, чорт у першу мить підозріло обнюхав навколо себе повітря, якусь часинку дослухався тиші, а посміливішавши, тернувся задом об табличку «Стороннім вхід до котлована заборонено», клацнув зубами і рішуче плигонув з вирви на дорогу, тінню майнув попід парканами по здобич. Блукати нечистому довелось недовго. Вже за два квартали випадок послав йому запІзнілого перехожого, що поспішав з великою сумкою в руці, з якої навсебіч визирали білі голівки пляшок, стиснутих тугенькими пакуночками.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"