Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1966 №02 Сторінка 5

(Народні усмішки)
Журнал Перець 1966 №02 Сторінка 5 - Народні усмішки. ВИКРУТИВСЯ Вгледівши свого чоловіка п’яним, Явдоха почекала, доки він зайде у хату, і накинулась: Ти знову ледве тримаєшся на ногах. Доки я буду терпіти?.. Хіба це життя! Та самій у сто разів краще бути! і почала вибирати із скрині свої речі. Омелько, бачачи, що непереливки, підступив до неї ближче. Обіцяю більше не пити до смерті. На тому і помирились. А наступної неділі знову Омелько прийшов напідпитку. Так оце такі обіцянки... Тан оце... Ти ж казав, що до смерті не питимеш! почала жінка. Жінко! Та хіба я до смерті п’ю! Я ж до кума, до Андрія Пла-тоновича п’ю! відповів чоловік. Повідомив М. М. РЯБЧУК з с. Крилів, Гощанського району, Ровенської області. ПОМИРИВ Синок: Тату, у Івася 28 зубів, а у мене тільки 22!.. Батько (уважно читаючи книжку): Ой, діти, дайте мені спокій! Поділіться самі. СЕЛЯНИН І ПАН Селянин, приїхавши до міста і побачивши на вулиці збіговище, запитав у прохожого: Прошу, пана, що там сталося? Корова знесла яйце... відказав той. Ага, з того яйця, певно, вилупиться таке теля, як ви, пане!.. сказав селянин і пішов собі далі. ОЗНАКА РОЗУМУ Одного разу дочка запитала у матері: Мамо, а чому в нашого татуся голова блищить, як дзеркало, а жодна волосинка не росте зверху? То від того, що наш татусь багато вчиться, він у нас дуже розумний. А чому ж у тебе така густа, гарна і довга коса? запитала дочка. Повідомив 0. В. ПЛАТНО з м. Луцька. ЗАСУМУВАВ Куме, а чого ви такі сумні? А ви що хіба не бачите, що шинок відкритий, а у мене грошей нема! Повідомив І. ФУР з м. Борислава. Львівської обл ВОГОНЬ БЕЗ ДИМУ Баба до діда: Омельку, ти сьогодні плиту топив? Дід: Азжеж, топив. Ой, не бреши... А чого ж я диму не бачила? ВИННІ ЧЕРЕДНИКИ Після грози до зоотехніка підбігає підпасич. Дядьку Опанасе. біда, блискавка бугая вбила! Отуди к лихій годині! А де ж чередники були? вигукнув зоотехнік. Надіслав 1. І. ШИНКАРЕНКО з м. Бериславй. Херсонської області. Не кається. о ДІВКО, СХАМЕНИСЯ! Чужа ти й не чужа. Яка і сам не знаю. На березі Ужа Щодень тебе стрічаю. И по часточці мене Береш щодень з собою... (Володимир Ладижець, «Люблю тебе таку...» Із збірки «Між берегами»). Що то сталось, добрі люди?! Що то, хлопці, за прикмета? Був поет, як личить бути, Нині ж бачу півпоета. То поет стріча кохану Над Уж-річкою в долині, І от наслідки роману. Пропадає по частині. Ах, ти, дівчино кирпата, Ти ж дітей позбавиш тата, Нас залишиш без поета!!! Йосип БАГЛАЙ. м. Ужгород Пародія ж Е Ч Н И ' знаєте, люди... й пив без міри! регеє на МЗ? регеє на Коли хлопчик Вова у диктанті з п'ятдесяти слів зробив сімдесят вісім помилок, йому поставили одиницю. Але хлопчин Вова не розгубився, і, гордо шморгнувши носом, сказав: Новаторства не розуміє наша вчителька! Ось візьму і напишу листа у місто Дніпропетровськ дяді Віктору Коржу, він їй покаже смаленого вовка. ...У своїй статті «Закучерявлені строфи» («Літературна Україна» № 96 за 1965 рік) відомий наш літературознавець і письменник професор Михайло Іванович Рудницький поетам-новаторам одиниць не ставить. Його стаття це дружня порада поважати слово. Михайло Іванович Рудницький радить молодим поетам позбутися словесного туману, який і ховає і спотворює думку. Він хоче, щоб не «рубікони-лась(?) романтика» у віршах молодого поета Б. Демківа. Він цікавиться, як це на «смуглих плечах» поетеси Ірини Жиленко вмостилися «небо, віки і далі». Він іронічно заздрить поетові Володимиру Коломійцеві, у якого в душі строфи «як бульби картоплі зріють в землі». Він намагається збагнути, як поет Віталій Коротич примудряється «рецензії вбивати у чорні скроні». І нарешті Михайло Іванович Рудницький закінчує свою статтю побажанням: «...треба б прохати редакторів наших видавництв і журналів, щоб вони виконали хоча б мінімальну програму: не приймали до друку поезій туманних, з мовними огріхами і таких закарлючених». Ця мінімальна програма, мабуть, найбільше обурила дніпропетровського поета Віктора Коржа. «Е-е, подумав він собі,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"