ГУМОР І САТИРА

Перець 1966 №17 Сторінка 7

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1966 / № 17 / Сторінка № 7

Перець 1966 №17 Сторінка 7 - Гуморески. А от спробував би придбати якусь було в жовтні Підгороднян оператор, ударник комуністич І підписи на ньому. А чого вони варті? Ма- що йдуть через Умань в чотирьох напрямках, аж хриплять тут бензи-и-и-ну-у! За них же Тобі добре, Перче. Маєш власного вертольота, заправляєшся місці в Києві і летиш, куди хочеш. там малолітражку й податися в мандри з Києва на Одесу: відразу покуштував, почім фунт лиха або каністра бензину. На шляху від Києва до Одеси, крім Умані, заправитись ніде шині од спраги: «оензи-и-и-ну-уі» Щасливчики, котрим поталанило заправитись в Умані, весело вириваються на оперативний простір. А решта стоять уздовж шляху з простягнутими каністрами й канючать у проїжджих шоферів: «Дайте, не минайте!» А де ж Первомайська заправочна станція на 500 заправок, що мала стати до ладу в жовтні 1965 р.? Є, Перче. Є така станція! На папері... У генеральному договорі на її будівництво. Договір підписали: керівник тресту «Миколаївпромбуд» т. Кустол, начальник БУ-І6 т. Фірсов та головний інженер т. Онищен-ко. і вся документація в них. 1 гроші. А станції як не 1965 року, так немає і у вересні 1966-го. А папір є дірявої каністри ніхто не дасть! ПАРУБІНА секретар партбюро ської нафтобази. НАЗАРАТІЙ голова робіткому. ЗАКОВЕНКО член комісії сприяння народно му контролю. ПЕТУШЕНКО ної праці. Миколаївська обл. ори боси тім пець благ місті гроЦІ одити ажеш няньок і варті. А взу не тог ходити взутим. ПІ ніж ото їздити клани на взуттєву фабрику ківського Зорін хлопці, як ко, ще й перелічили товариш Зорін же зали день. І бились Кажуть, що у семи няньок дитина не доглянута. Видно, справді нікудишні то няньки, коли їх аж сім потрібно для того, щоб дитині ради не дати. Якби вони путні були, то для такого діла і двох вистачило б, як от, наприклад, у нас. Хоч у мас біда не з дитиною, а з містком, але від цього ані дітям, ані дорослим не легше. Був колись у Сквирі місток. Мешканці вулиць Партизанська, Пустоварівська, Фрунзе, Садова та провулка Піщаного могли ним у місто потрапити. Але місток розібрали за один день (правда, він і сам завалився), та оце вже чотири роки як не спроможуться новий збудувати. А все тому, що дві путні няньки є у нього Київський рибтрест та Сквир-ський радгосп, і кожна норовить від того містка носа відвернути. Так що ті сім доброго слова № про наших таки слід те сло во сказати. Приперчене сло во. Про що тебе й просимо Ф. КРИНИЦЬКИЙ. м. Сквира, Київської обл. Охоче рекомендуємо тобі двох неперевершених майстрів обіцянок-цяцянок. Обидва вони не прості, не рядові, а титуловані. Перший начальник «За-поріжрудбуду» А. С. Качура. Другий начальник тресту «Мелітопольсільбуд* А. П. Старостін. Обидва вони хлопці хороші, й обіцянки-цяцянки свої відпускають тільки за великі гроші. Та й обіцянки ті не на словах, а чин-чином оформлені на папері. А. С. Качура більше року тому обіцяв закінчити під’їзд до с. Ново-Водяне, де живуть робітники радгоспу «Україна». А начальник «Меліто-польсільбуду» А. П. Старостін у свою чергу запевнив, що збудує для радгоспу їдальню, житловий будинок і ще деякі приміщення. І ти уяви собі, Перче, обидва додержують слова. Але тільки слова! Бо за діло не беруться. Перший не будує дороги, а другий ще й взагалі дороги до радгоспу не знає. А. КОВАЛЕНКО, директор радгоспу «Україна». Кам’янсько- Дніпровський район, Запорізької області. Ти, звісно, в курсі дєла, яка ото лепська штука лічильна машинка. І запасні частини в нашій «Сільгосптехніці» полічити можна, і всякі видатки-прибутки, і навіть, як заманеться, зірки в небі. Але ось уже скоро рік ми виконуємо всі арифметичні дії самотужки, без машинок додаємо одну до одної стоптані в мандрах підошви, віднімаємо згаяні дні, множимо зайві витрати й ділимо сумні зітхання. Бо надала нам лиха година одвезти ті машинки на ремонт до Чорт- Побуткомбінату», а тамтешній директор Мойсак і майстер хлопці, як би то сказать, напівмоторні: гроші взяли швидень-, а з роботою не швидкують. Спершу було обіцяв завтра, позавтра, потім надцятого, цятого, тепер , тільки-но забачить здалеку когось із наших ходаків, так мовчки щезне в невідомому напрямку. Треба віддати належне, виходить це в нього справді майстерно. Тим часом ми кустарним способом підрахували, що сама вартість поїздок туди-сюди вже перевершила ціну лічильної апаратури. То, може, надалі директор і майстер сплачуватимуть нам командировочні з власної кишені? Це, ку. Воно ж таки своя кажуть, страшенно навчає шанувати математи копійка не зірки в небі... Й. ТАРНАВСЬКИЙ, старший економіст відділення «Сільгосптехніки». пі, що краще: чи взутим? Ти им, а моя жін-о наполягає льки її не про-:я, не ходи боне. А все поча-часу, як ми ку-)лі. На одній з ався каблук. По-к на ремонт за 55 у Житомир на метрі ттєву фабрику (директор ІІольотов). Нам ска-приїхати через тиж-Гїриїхали. Туфлі загу-. Обіцяли пошити но-поїхали ще раз. По-опісля ще... і тер-вірвався. Почали ми и дирекцію, щоб за-туфель нам повернули Нарешті, через чотири місяці, нам видали нові туфлі. Усі ці поїздки в Житомир обійшлись нам рівно в добру пару модельних туфель. От І спробуй тепер, Перче, переконати мою дружину, що краще каже, тись краще ходитиму боса. С. КОНСЕВИЧ м. Володарськ-Волинський, Житомирської області. лося ПИЛІ нивдвідла А Ч 4 1 ш Яг ПЕДАГОГІЧНИЙ МОМЕНТ ГУМО Не треба бути фізіономістом, щоб пізнати його з першого погляду. При зустрічі з таким у темному підворітті з’являється нестерпне бажання вивертати кишені без нагадування. У купе ми були вдвох. Дивилися у вікно. Курили. Давно з тюрми? вирішив я першим порушити мовчанку. Не дуже, непевно пояснив він, витягаючи руку з моєї кишені. Звичайно, в такій ситуації слід було б викликати міліцію. І злодія до суду! Але я вчасно зупинив себе. Зрештою, думаю, це ніколи не пізно. Ось у нас на фабриці, коли прокрався комірник, його теж хотіли відразу до суду. Потім передумали. Вирішили виховувати. Домовилися: якщо ще раз украде вжити заходів. Він ще раз украв. Обговорили й ухвалили: в останній раз вибачити. І що ж, після ще якихось трьох крадіжок він уже другий тиждень працює чесно. Ось що значить довір’я! Лягаючи спати, я демонстративно поклав годинника й гаманець на стіл. Виховувати так виховувати! Всю ніч не спав і думав: украде чи не вкраде? Украв! І годинник і гаманець. Я…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"