Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1967 №20 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1967 / № 20 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1967 №20 Сторінка 2. Свято ступило уже на поріг» і я душею всією поздоровити хочу усіх «з славним днем ювілею... Я у літах уже чоловій, Гсяного випало на мій він, дещо згадать не завадить... Святкуємо ми п'ятдесятий рік Радянської нашої влади! Це ж п’ятдесят тому років ми родовитими стали людьми!.. Радянська влада нам це дала, за це і шана їй і хвала! У ножнім разі яка різниця, бодай їм біс, хто на шию тобі заліз всі одним миром мазані!.. Було до ломцю їх і опріч Юза. У нас мозолі росли, у них пуза. (Шкіц до родоводу Іваненка Івана донецького робітника, а не якогось там пана). Може, й не зовсім воно з руки про себе таке казати, та от для прикладу можу таки хоч би й наш рід узяти... Щоб зазирнути в давніший час історії нашого роду, розповідь цю починати якраз годилося б із родоводу. Та в нашім роду, переказують, вроді зроду чомусь не було «благородій». Тож книг родовідних шукать дарма: чого нема вже того нема. Та не бачу у тім нещастя я, бо, пам’ятаю, казав мій дід, що ми од роду трудящий рід, робітнича, сказати б, династія. Родом я сам із Донецька таки. Тут народились також батьки, тут і він звікували. Донецьк тоді (а сказати слід, мені вже сьомий десяток літ) Юзівною ще звали. То був такий підприємець Юз. Якийсь англієць, чи то француз, чи хто там... Як нам жилося бодай не казати; грішно й скотині того бажати. Знали роботу до сьомого поту, і мали хворобу за ту роботу. А розписатись не кожен був годен (де вже писать було ті родоводи?!.) Десь, приміром, янраз отак як той он будинок, стояв наш барак. То пам’ятаю, ян нині. У тому, я вам скажу, бараці не з медом жилося б навіть собаці, а не те що людині... Накінець, матері її трясця, скопитилась царська, значить, династія; а за нею теж лід хвіст псові пішли й оті тимчасові та благородії всякої масті... Настала пора трудящих династій! І ми, Іваненки, снажу вам, сьогодні хоч не з «їх благородій», але благородні: сказав хтось не даром же в слушну хвилину: «Облагороджує праця людину». За працю шанує тебе народ, отой, що попер «благородій»... Значить, от який поворот у нашім ставсь родоводі!.. Тож нині маємо у роду зміну грамотну, молоду, якою не гріх І гордиться с інженери в нас гірники, с і професор, із нас-тани, ну, і лиеарникн-робітники (це вже сімейна традиція...) Усяке діло нам не чуже... Глибоке у нас коріння: от при радянській владі уже трете пішло покоління правнук... Потішний росте карапуз. Така вже дитина люба. Якби його нині послухав Юз, чи який інший колишній туз знов з люті б урізав дуба. Раніш би потилицю батько шкріб» щоб син хоч мав на насущний хліб, коли піде між люди; а нині той пуцьверіиок. далебі, заявляє уже тобі: «Гагаліиом хоцу бути!» От я і думаю так, бува: «Ніщо для нас тепер не дива: що будуть вчені в роду колись чи…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"