ГУМОР І САТИРА

Перець 1967 №18 Сторінка 5

(Байки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1967 / № 18 / Сторінка № 5

Перець 1967 №18 Сторінка 5 - Байки. ОСЛЯЧА ЛЮБОВ До 70-рїччя від дня народження Івана Микитенка (БАЙКА) Таке і в сні не кожному присниться Спокійного робочого Осла Тай спокусила молода Вовчиця. (Тут зауважить треба для годиться, Що його пара, ну, сказать, Ослиця Як і він сам підтоптана була) Суди, громадськість, осуди, поради На жаль, нічого так і не дали. «Люблю і крайї Судіть, якщо я зрадиві» (Відомі ж добре впертістю Осли). Вже малювала жениху уява, Як він медовий місяць проведе: У лігві і травичка, і отава, Такі, що і не бачив ще ніде, Знайомі заздрять: жінка вірна й строга; Всім іншим зась! Ще й морда сіро-біла.. Два дні сінце в кубло тягав небога; На третій день Вовчиця його з'їла... Мораль?.. Гай, гай, ну, що на це сказати? В усьому, певно, треба міру знати. м. Черкаси, В. СИЗОНЕНКО. ЛОШАЧОН (БАЙКА) Запрігши вперше в сани Лошачка, їздовий смикать став його за віжки (Збивався Вороненький із доріжки), Ще й батогом періщив по боках То з правої, то з лівої руки... І сплетені новенькі ремінці, Із вузликом тугеньким на кінці, Впивалися у шкіру, мов п’явки... Й хоча надворі вила хуртовина, А Лошачка покрила біла піна. А скільки раз він падав на коліна?!. Однак Іти рівненько все ж не міг: Дивився не на шлях, А на батіг. С. Голови на Волині. Михайло ХИЖКО. Я забув сказати, що вчительша п’є о дванадцятій боржом. Це слово... Ну, рішуче і досі викликає воно якийсь трепет... Це одне слово чинило на «отділєніє» дивний вплив. Кіріченко Гавріїл, прінєсі мнє із моєї спальні боржом. Ви чуєте? Б о р ж о м... Як це вам здається? Я міг сплести яке завгодно слово, бігаючи за вівцями цілий день по широкому полі і вигадуючи найчудніші слова і різну нісенітницю. Але такого слова, тепер признаюсь, я не міг сплести. Звідки воно, чарівне, як Ельбрус, який викликав у мене завжди асоціації про величезний брус, що об нього вітри нагострюють свої зимові крила? Сьогодні вона послала чомусь Дубинчиного Василя, наче він щось там розбирає. Я ж перший учень в «отділєнії», крім того, наші мама завозять їй іноді різної живності за моє «повідє-ніє», і я до цього часу мав виключне право ходити до неї в спальню і навіть крав великі недокурки. Отже, при чім тут Василь Дубинчин? «А, так ти он як, зловісно подумав я. Десять зарядів! Ні на один менше», і рука моя поклала на поличку точно десять надзвичайної вибухової сили пістонів. Что ти шепчеш, Кіріченко? спитала вона, наливаючи в склянку кришталевої рідини. Пойді-ка, голубчік, к доскє. Ну, пойді-ка сюда... Хм! Чого б це я мав піти до дошки? Я вже тиждень як не розгортав книжки і безумовно не рішу задачі. Что же ти стоїш, как столб? Ось вона його злякає... хі-хі, почув я позад себе таке противне, образливе хихикання. Безумовно, хихикав Хома. Сви стун нещасний! Мені вдарило в голову. Я й сотцєда отвєтю, сказав я. Ш-што-о?? У вересні цього року минає 70 років з дня народження видатного українського радянського письменника Івана Микитенка. Іван Микитенка відомий не тільки як драматург, романіст, але й як майстер гумору. Пропонуємо нашим читачам уривок з гумористичної повісті І. Микитенка «Гавриїл Кириченко-шко-ляр». Вона хотіла поставити на столика склянку і підійти до мене. Ви розумієте, чого. Ну, я зовсім не хотів бути таким покірним телям. Я стояв за партою, як скеля, хоча в колінах проходило тремтіння й під шкірою горіла кров. Це було, безперечно, велике повстання духу. Рука фатально виприснула з кишені. Курок був зведений... Што? Я тебе... Але вона не договорила. Чудовий, громовий вибух ба-ббах! і гострий запах сірки був їй за відповідь. Ви можете собі думати, що то був казна-який вибух. Ну, а я вам скажу, що він наповнив клас, як громом. Ха-ха! Кажуть, що я поблід. Але вона... вона впустила склянку з боржо-мом, стала як крейда, і гепнула (па своє щастя) в крісло. ('.кільки б. ви…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"