ГУМОР І САТИРА

Перець 1967 №18 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1967 / № 18 / Сторінка № 3

Перець 1967 №18 Сторінка 3. Автобус зашелестів тугими шинами по трасі Київ Одеса, і за вікнами замелькали з калейдоскопічною швидкістю щити з густими колонками цифр, транспаранти. Соціалістичні зобов’язання. Заклики. Пригадалася автотраса Київ Харків. На Полтавщині її щедро обліпили з обох боків ще й портретами передовиків голів колгоспів, ланкових, доярок... У принципі задум, звісно, благородний. Не врахували тільки однієї суттєвої «дрібнички». Асфальтом нині пішака ніхто не шкварить. їздити по ньому кінь- ми, волами, гусеничним транспортом суворо заборонено. А з автобуса чи авто, які мчать аж ас- альт вищить, що вчитаєш? І на- віщо ото віддавати хороших людей на поталу буйним вітрам та рясним дощам? Чи ж немає для їхніх зображень затишнішого місця? Ми ще й не встигли дошукатися відповіді на ці питання, а ма- шина вже звернула з траси ліворуч, у Ставище. І райцентр теж випустив по нас нескінченну чергу наочної агітації. Кожен стовп, кожна стіна стріляє гаслом, закликом, цитатою, влучними висловами письменників. Але подорожніх не так вже й легко зупинити. Вони таки добряче зголодніли в дорозі і рвуться насамперед до пункту громадського харчування. Ага, ось і вона ставищан-ська чайна, єдина на весь район. Чайна замість привітного «Ласкаво просимо!» теж стрічає відвідувачів закликом невпинно розширюйте, мовляв, асортимент, підвищуйте якість виробів, покращуйте обслуговування... Мимоволі спотикаємося, бо таки не зовсім ясно, чому це й ми, відвідувачі, маємо сушити собі голови над тим, за що платимо готівкою. Зіщулившись, пірнаємо під заклик. Запахи, що б’ють у ніздрі, аж ніяк не свідчать про наявність розширеного асортименту. Пахне водянистою підливою і залишками вчорашнього борщу. Так воно і є. Навіть загартований у довготривалих і виснажливих боях з мережею громадського харчування шлунок бунтує, не хоче приймати ставищанського харчу. Щоправда, можна розохотити його, дурненького, перчиком чи гірчицею... А дзуськи! Директор чайної В. М. Гарбар глибоко переконаний, що перець та гірчиця, як і паперові серветки, речі з». всепланетний розмах. Якщо ви надумалися відвідати, скажімо, мебльову крамницю, то вас зупинять відразу два заклики. Перший нагадує про необхідність брати активну участь в роботі кооперацій, виявляти недоліки в їхній діяльності, вносити свої пропозиції, другий підносить вас до високих сфер міжнародної політики. Отож, мимоволі завагаєтесь: з чого ж починати з між- народних справ, недоліків у боті споживчих товариств чи ки з придбання меблі? Зате оформлення входу на цевий стадіон «Колгоспник» з» ро- та- міс- ви- кликає неабиякий приплив бадьо- рості. Яскрава святкова Півколом від неї розміщені арка, фігу- з»: ри ковзанярки, лижників, важкоатлета, стайєра і навіть альпініста. Оце розмах сільського спорту! Але то дрібниця, другорядний недогляд. Ось вийдемо лишень на стадіон, та глянемо, як мчать ме- теорами по бігових доріжках лег- коатлети, як вибухають схвальними вигуками трибуни! Виходимо... Пустир, перерізаний навскіс звивистими стежками. Мирно пасуться кури. А де ж, власне кажучи, стадіон? Не все зразу, роз’яснює голова райвиконкому О. І. Мазур-кевич. Буде і стадіон, і ресторан та кафе, і дитячий комбінат, і гастроном, і... дефіцитні, на вагу золота. Наба- гато легше знайти нового директора. І знаходять: двічі-тричі на рік міняють. А от ширми, що роз- тає увагу кіоск з екзотичною за тутешніх обставин вивіскою «Ку- Віримо, щиро віримо! Віримо, 1 V зокрема, що до появи цього Зі еи- діляють зал на дві частини, якщо судити з їхньої засмальцьованості, не міняли з дня заснування чайної. І жоден новий директор не ознаменував свій прихід бодай легкою внутрішньою побілкою приміщення. Таке вже зачовгане, що головний санітарний лікар району…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"