ГУМОР І САТИРА

Перець 1967 №19 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1967 / № 19 / Сторінка № 9

Перець 1967 №19 Сторінка 9. Мал. А. ВАСИЛЕНКА ФОТОАЛЬБОМ НЕНЦЯ Ян ви гадаєте, що збентенСило цю' нозу? Коли ми показали це фото колгоспникам артілі «Мали* у селі НетеребцІ (звідки родом коза), всі одноголосно запевнили, що козу міг збентежити лише один Король. Борис Федорович Король директор Корсунь-Шевченківського міжрайонного «Колгоспбуду». Тільки його поява в селі могла опечалити нозу. А печалитися їй було б чого. Якби на цьому недобудованому об’єкті несподівано з’явився т. Король, він міг би негайно ліквідувати це пречудесне козяче пасовисько і продовжити будівництво колгоспного Будинку культури на 600 місць. Те будівництво він почав ще в 1965 р., потім припинив, розвів тут бур’ян, віддав в «оренду» козі і щороку лупить не з кози, а з колгоспу гроші. Тх би вистачило на поновлення того, що руйнується, але він і цього не робить. Саме тому коза цілих три літа тут знаходить найпоживніший харч. Саме тут їй чомусь уперше здалося, що на горизонті з’явився т. Король (цей момент і зафіксовано на фото) і що вона, бідолашна, на той рік не зможе привести сюди своїх козенят. Але хвилювання її марні. Борис Федорович Король поки що в Нетеребку не збирається. Коза може спокійнісінько теребити бур’яни І не оглядатися. Фото К. ЛІШКА. Текст О. ІВАНЕНКА. с. Нетеребка Черкаської області. БЕРДЯНСЬКІ ШКІЦИ Без слів. Хтось сказав, що місто починається з вокзалу. Неправда. Бердянськ починається з готелю. Добридень вам! Приймаєте? Черговий перст тицьнув мого носа у табличну «Місць нема»... Вечір. Ніч. йду. У парк ім. Пушкіна. Зі сцени на танцмайданчику лунає: Бу-е, бу-е, бу-е! Стогне гітара. Хтось їй у такт нявкає, хтось пищить. Танцмайданчик обступили, як в зоопарку нлітку. Повилазили навіть на пліт. Хто виступає? Янісь добровільці. Бидласи, чи як вони. «Бидласи» ревуть, аж хитаються дерева. Спів роздирає душу. Душа не витримує. Каже: «Рушай звідси». І я рушив. Ей, Кира! Я не Кира. А я плював, хто ти. й-я т-тобі ззараз розквашу мармизу. Обіцянка приємна. Я поглянув на його щедре обличчя, на його непорушні олов’яні очі і подумав: «Такий може». Більш нічого не залишалося робити, як визнати, що я «кира» і чкурнути. Ранок. Сонце. Ринок. Перекупок, бичків, тараньки. Почому? Десяток на п’ятьорку. Як мишачі хвостини. А ваша силява почому? Сім рубчиків отих шість штун. Купуйте. Пальчики оближете. Тут. як з-під землі, міліціонер: А знаєте, що силяву ловити заборонено? Не знаю, милий, не знаю, власник си-ляви став ангелом. Оце зараз, думаю, дасть міліціонер духопелу браконьєрові. І дав. Не знаєте, наже строго, то прочитайте інструкцію! Бувайте! Почитаю, милий, обов’язково почитаю... Я чув про кількох королів-браноньєрів Азовського моря, які цупили рибу так, що комар носа не підточить. Тому ж стояв мовчки перед власником силяви І думав: «Може ти і є якраз той славнозвісний І. І. Король, може, О. П. Нехорошеє, може О. П. Шинун, а, може, й сам ка-пітан-бригадир з Жданова М. А. Мороз?» Що ти задумався, як дівна на виданні? розбудив мене власник силяви. Бери не сумнівайся. Пальчики оближеш... Пальчиків я не облизував. Пішов шукати квартиру. На вулиці Горбенка зайшов у браму під номером 61, а там у квартиру під номером 1. К. Т. Фатьянова, господиня цієї господи, співчутливо на мене подивилася: Що ж, синку, узяла б я тебе шістнадцятим до цих п’ятнадцяти, що квартирують. Та не придумаю навіть, де б тебе покласти. Я глянув по закутках. Справді, як у госпіталі після нерівного наступального бою. Подякував за теплоту та увагу. Вступив у двір під номером 19. Наліплено ліжок, ян ластівочих гнізд. До Леоніда Турніка, що живе по вул. Дюміна, 9, думаю не піду. Той, кажуть, ян щось не теє, то одразу…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"