Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1967 №19 Сторінка 5

(Гуморески)
Перець 1967 №19 Сторінка 5 - Гуморески. (ГУМОРЕСКА) МІНИЛАСЬ молодь, не та, що колись. Ось у ставу парубки й дівки разом купаються, а ось на піску разом лежать. На дівчатах ще трохи якоїсь мануфактури є, а що на хлопцях, то самі гляньте чи то штаненята, чи матер’яна вісімка. Колись хлопці і дівчата разом не купались, дівчата купались тільки пізно ввечері, а парубки скрадуться з-за кущів, пальці в рот і: Фюю1 * з А дівчата вересь та в воду бризь! Або купається парубок. роздягнеться в кущах, відразу долоню човником на живіт і бігом, бігом у воду. Соромились А тепер ні. А хто винен? Кіно винне. Бо колись у церкву ходили, божественним словом просвіщались і ніжні почуття між молодими людьми на сердечному трепеті і сором ливості тонко засновувались. Колись як стане дівка на вечірній службі у церкві поклони бити, тут парубок їй на косу чи на спідницю чоботом і наступить. Вона смик-смик, а він ніби і не бачить і дуже ревно хрести на груди кладе, вона штовхне його він і поступиться. А після вечірньої служби на вулиці: Ти, Меланко, на мене не лиха? Мовчить. Ти не гнівись: я наступив тобі не навмисне, мене попхнули я і той... А якщо попсував спідницю, то на спідницю я тобі наберу. Зароблю на косовиці і яку завгодно! Такого, як у попаді, набрати?.. Отак розмовляючи, дійдуть до перелазу, постоять, погомонять про погоду, про те, де будуть сіно косити, як росте гречка, де Меланка спить в коморі чи на сіннику, чи вв’язується на ніч собака і: Ну, бувай! Бувай! А иа другу ніч шкряб, шкряб і тихесенько: Меланко! Га? Відчини! Цсс! Тато почують... То вийди, діло є... Ме-лан-ко! І мусить Меланка або впустити, або за клуню вийти. А вранці мати: Якась холера в коноплях за клунею отаке лігво витолочила. А Ме-ланя мовчок. Бо делікатність мали Соромились. Отак було! А тепер ідуть удвох по вулиці, по беруться за руки, ще й радіо на животі в них кричить, щоб усі бачили, щоб усі чули. Непристойно. Не одобряю. І до чого розпустилась теперішня молодь! Ще таке зелене, а вже йде до мене з газетою і проводить бесіду, вчить мене, як на світі жити, книги по хатах носить купіть та купіть, дядьку, і то не піде з хати, поки ту книгу не купиш, а то червоні хрести продають марки такі по тридцять копійок за штуку А де я наберусь усе купувати? Так воно, бісова душа, мені очі коле: А ви не зайдіть один раз у буфет. Казати старшому такі слова це нахабство? Нахабство! Ні, ми такими не росли, ми старших поважали, слухались, не як тепер... Колись... Еге ж, як було колись? Пізніми літніми вечорами вирушала з кожного села в поля чи на луки, чи в ліс ватага вершників. У кожного на плечах свита, через плече торбина з окрайцем хліба, цибулиною, огірками, а якщо там ще й сала шмат, то взагалі благодать. їдуть поволі, після роботи коней не женуть, тільки пута подзенькують на кожну пару коней залізне путо, щоб бува хто коней не вкрав. Це нічліжани. Хлопці ведуть коней пасти. Звісно, кому бог синів не дав, той уже сам в нічліги тягнеться Такий мирний вигляд має ватага нічліжан увечері. Зате вранці! Ледь-ледь перші сонячні промені полоскочуть верхівки дерев і листя проснеться, затріпотить, і галасливе птаство чи то з радості, чи з голодухи зацінькає, зачівівкае, а свіже ранкове повітря, настояне на гострих пахощах татарського зілля, болотяної купальниці, гіркувато-солодких присмаках чемериці, доносить і доносить нові п’янкі аромати, а вже хлопці розпутують коней, дзвенять путами і під’їжджа-ють до водопою. Ось сонце простелило на шлях перший промінь, переможно крокує новий день, і хлопців охоплює напружена лоскотна радість, і ватага зривається на галоп. Картина вражаюча’ Вискалені кінські пащі, вершники припали до грив, свити, як чорні крила, тріпочуть, з криком, з гиканням женуться вони в хмарах куряви наввипередки з таким поспіхом, з яким, може, гнались колись їхні предки, щоб перетяти дорогу татарам, налетіти зненацька, люто схреститись шаблями, добути списами і відбити брав ців товаришів. Заради такого шаленого ранкового галопу хлопці радо їдуть у нічліги. Але сама ніч теж має свої принади. Лесь над річечкою горить вогник, нічліжани навколо нього лежать «зіркою», головою до вогню Круглими нерухомими очима дивляться на оповідача. Розповідається страшна казка…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"