Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1967 №19 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1967 / № 19 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1967 №19 Сторінка 3. Леонід ЛЕНЧ Познайомився я з ним так. Дома у мене задеренчав дзвоник. Я відчинив двері на порозі стояв невисокий, літній, але ще досить міцний чоловік з таким невиразним обличчям, що я не берусь його описувати: ні за що зачепитися ні оком, ні пером. Добридень! сказав він, приязно всміхаючись. Голос у нього теж був стандартного баритонально-тенорового тембру. Я Сукойо-мов Степан Харитонович. Прізвище це прозвучало так, ніби мій гість сказав, що він: «Грибоєдов Олександр Сергійович» або «Ісаак Ньютон!» На жаль, його прізвище для мене нічого не значило, і я сказав: Пробачте, але я вас не знаю. Зате я вас знаю! відповів гість і почав відтирати мене в глиб вітальні. Я чинив опір досить мляво. Він натис і заволодів вітальнею. Ви письменник, сатирик, а я, так би мовити, читач, ми повинні спілкуватись, проголосив Сукойомов з тією ж приємною посмішкою. Бо може трапитись, що ви відстанете від життя, не будете знати його запитів і вимог, почнете варитися у власному соку, і критика вас суворо, але справедливо осудить! Я уявив себе зануреним у великий мідний казан, я крутився у ньому на всі боки, а критики, наче чорти в пеклі, юрмилися довкола казана і куштували на смак, чи я уварився. Заходьте! сказав я. Будемо спілкуватись. Ми зайшли з Сукойомовим до кімнати. Він зручно вмостився в кріслі, запалив цигарку і зверхньо сказав: Я хочу дати вам тему для оповідання. Я знудився, чекаючи, що зараз почую довгу і докладну розповідь про те, як йому, Сукойомову, недодали три копійки здачі, коли він купував кефір, або що-небудь подібне, але почув зовсім інше. Я правильна людина! почав Сукойомов. Все у моєму житті було, є і буде правильним. І в плані службовому, і в плані особистому... Ніколи нічого не робив такого, що не відповідало б вимогам і вказівкам... І ось тепер, мене, цілком правильну людину... будуть судити! Помовчавши він додав: У товариському суді мешканців будинку, де я проживаю! Я хочу, щоб ви прийшли на цей, з дозволу сказати, «процес», а потім розписали їх, як слід... Встроміть їм вила в бік, вставте фітиль, чи як там воно називається на вашій сатиричній мові?! Кому це «їм», Степане Харитоновичу? Зараз про все дізнаєтесь!.. Словом, так. Я зараз на заслуженому відпочинку, але порох у порохівницях у мене, сподіваюсь, ще є. У всякому разі стан громадської моральності в масштабі нашого двору мене цікавить і не перестає цікавити! Тим паче, що живу я на другому поверсі і з мого вікна весь наш двір з усіма пригодами як на долоні... Та й не тільки двір... Якщо розжитися на польовий бінокль з цейсовськими лінзами, то... Він зазирнув мені у вічі і поспішив пояснити: Оскільки преса вимагає: «Не будьте байдужими?» Зрозуміло? Зрозуміло. А ближче до діла можна? попрохав я Сукойомова. Будь ласка! Словом, так. В нашому будинку живе собі гака молода сімейна пара. Він музикант, виконує на роялі все, аж до різних там фуг і анданте. На ліві концерти, згідно моїх відомостей, не їздить. Вона ра ніше працювала в бібліотеці, тепер домогосподарка. Зовні її дані на високому художньому рівні. Словом, славна молодичка, що й казати!.. Ще є синок Павло, учень, вчиться непогано, але забіяка. Неодноразово я його закликав до порядку з вікна, коли він у дворі розпочинав бійки з хлопчиськами, хапався за камінці і дрючки... Загалом, міцна, позитивна сім’я!.. Давайте суть справи, Степане Харитоновичу! знову перебив я базікання Сукойомова. Ач, який ви погонич! незадоволено сказав він. Зараз буде сама суть...…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"