Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1967 №02 Сторінка 3

(Народні усмішки, Байки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1967 / № 02 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1967 №02 Сторінка 3 - Народні усмішки, Байки. Одного разу до молодиці, яка рідко виходить на роботу, зайшов бригадир і побачив, що вона варить самогон. Що ти робиш? запитує. Борщ варю. А чому ж в такому великому казані? Щоб на ціле літо вистачило. ПОВАЖНА ПРИЧИНА Дивись, Миколо, всі твої однокласники працюють на совість, а ти все ходиш та ходиш, зауважує учитель. А я придивляюсь, хто на недільнику попрацював найкраще, щоб потім у газету написати, відповів Микола. ВЕЛИКІ ДІТИ Одного разу зустрілося два куми на базарі. От нум нума і питає: Яи ви живете? А нум йому: Та, нічого... А ян діти, уже великі? Домна Оля вийшла заміж за шофера в Київ, а Петро оженивсь, живе собі добре. А у вас, куме, великі діти? Та вже великі. Саме менше як дасть дулю, то в носі закрутить... каже кум. Повідомив 1. М. ДАНИЛЮК з с. Гулянка. Коростенського району. Житомирської області. НА ЦІЛЕ ЛІТО Повідомив І А. НАГ1РНЯК з с Владиславчика. Жашківського району. Черкаської області. ЗВІДКИ ВІТЕР Дядьку Хомо, у вашого сусіда хата горить, прибіг і крикнув з порога хлопчин. А звідки вітер, запитав дядько, поволі злазячи з печі. Повідомив А М. КОЗЮТИНСЬКИЙ з с Турчин ці. Городоцького району. Хмельницької області. Кар’єрист: І чи варто було з таким трудом підніматися вгору, щоб через декілька хвилин знову опинитися внизу. ХТО ДОТЯГНЕ До дна, куме, до дна тягніть... Я то її дотягну, а хто ж тоді мене дотягне на той кінець села? Повідомив І. ОСАУЛЕНКО з с. Капустинці. Яготинського району. Київської області. СІЛЬМАГ. Продавець прибирає парфю мерний куточок. Знімає з вітрини одеколон «Гвоздика». Дбайливо обтирає його Переставляє на місце одеколону «Кар мен». Відходить на два кроки. Милується День добрий! (біля прилавка літня колгоспниця). Оселедчика мені. Олії дайте Прошу... На решту сірників? Не треба? То беріть нитки. Теж не треба? Тоді я вам виберу книжечку копійок на двадцять вісім Знімає ящик з цукром, відсуває бочку з оселедцями. Витягає книжечку. Прошу, гарненька синенька. А вона цікава? Хіба не бачите, яка файна! Колгоспниця виходить з магазину. На ходу вголос читає назву: «О-мо-но-лі-чу-вання перекрить при безблочному будівництві»... Входить гурт дітлахів. Дядечку, у вас є щось про війну? Про війну? Звідки я знаю, може, й є. На книжці не написано про війну чи не про війну. Ви краще скажіть: вам товсту чи тонку? Дітлахи лічать гроші. У нас 70 копійок. То добре! На тридцять дам вам книжку, а на сорок цукерок. Згода? Передній бере книжечку і читає назву. «Вітамін «А» і його...» А може, це про шпигунів? Все може бути, погоджується продавець... Літній чоловік привітно здоровкається з продавцем. Підбери мені щось для онучки. Може, казочку чи просто щось цікаве. Це можна. Продавець хекає, відсуваючи ящик з милом. Під цим, здається... Вам яку товсту чи тонку? Та цікаву! Ось файна книжечка. Пофарбована, як хата у Василя. Хіба це казка? Така велика... Все це, чоловіче, казки. Тільки є довгі і є короткі вся різниця. Чоловік платить гроші. Дає книгу онучці. Ану, покажи дяді, як ти читаєш. Ф-л-о, Фло, бе-ер, Флобер... Два кілограми поезії (СЦЕНКИ З КОМЕНТАРЯМИ) Драстуйте, я з Києва, з «Перця»... Що, і вам якусь книжечку? Щось сьогодні всіх на літературу потягло! І мені... Беріть оцю «Методика викладання української літератури»!. Навіщо вона мені. Я ж не викладач Це для вчителів. Ви їм запропонуйте. Пропонував. Не беруть. Кажуть, книжка вже давно у шкільній бібліотеці є. І в мене третій рік лежить... Може, якусь іншу? Давайте іншу. Ось файна річ Кілограмів два затягне. Тільки палітурка трохи в плямах. Та це нічого. Плями від олії. . (Нюхає) Ні. від гасу. А ви палітурку зніміть. Книга і так файна А що за книга? Назви не розберу. Але бачите, як рядки йдуть? Драбинкою! Поезія це. Вірші! Можете мені повірити... * * * Сценки, що відбувалися в одній з сільських крамниць республіки, ми попросили прокоментувати товаришів, які керують організацією книжкової торгівлі на селі. Микита ГОДОВАНЕЦЬ ШДСВИНОКФІЛОСОФ (БАЙКА) Рябенький Підсвинок в калюжі Розлігсь під плотом серед дня, Пригрівсь на сонці, очі мружить: Нас зневажають всі: «Свиня! Нездатна вгору глянуть оком; їй ніпочім матерія висока, Громадський інтерес їй не свербить, Не думає про труд і про науку, Над людяністю кпить І зневажає штуку, Свиня й свиня!» Яка, скажу, бридня! Мене і день, і ніч думки тривожать: Чи світу є кінець? Чи довго можуть Світить Галактики зірки? Чому буває Місяць повновидий, А інколи горбатий і тонкий. По небу біга, наче та сновида?.. Аж тут цвірінькнув Горобець швидкий: Втікай! Господарка з кілком біжить. У неї хтось потовк квітки, Порив капусту й буряки... Біжить? Прощай! гукнув в нестямі: Вона в проблемах світових не тямить, А тільки зна шмалить боки... І той, хто так журивсь за долю світу, За рогом зник, не знайдеш сліду. Так інший плеще про матерію високу. Вчинить корисне щось не зробить кроку. Тов ЛИТВАК, завідуючий відділом книжкової торгівлі Чернівецької облспоживспілки: Мені здається, шо сценки ці…
 Народні усмішки  Байки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"