Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1967 №09 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1967 №09 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. Лист тов. ГРИ ГОРЕН КОНІ В К вельмишановному голові Рокитнянськш райї поживспілки на Київщині. Здоровенькі були, Володимире Костянтиновичу! Якщо пригадуєте, наш діалог про сім'ю і сімейственість, котрий відбувся минулого місяця у вашому кабінеті, не привів нас до спільного знаменника. Я щиро намагався переконати вас. що горою стою за міцну радянську сім'ю, за благословенну згоду в кожному сімействі, за любов, за мир і тишину у кожній хаті. Але я підкреслював, що категорично виступаю проти сімейственості у всіх сферах, які лростяглися за порогом хати, а надто вже в тих, де діло доводиться мати з матеріальними цінностями і грішми. Я, к приміру, не вважаю нормальним і виправданим, коли, ска жімо, глава сімейства Іван Іванович обіймає посаду завідуючого кооперативним магазином, а його дружина Домна Петрівна править у цьому магазині за старшого продавця, а їхня донька Галина Іванівна за молодшого продавця, а синок Дмитро Іванович за бухгалтера. а доньчин чоловік Семен Семенович за експедитора, а молодший брат Івана Івановича Карпо Іванович несе на своїх плечах не легкі обов'язки голови ревізійної комісії. Хай це буде наиміцніша, найздо ровша, хай це буде навіть зразково-показова сім’я, де одне одному «брешеш лосовіститься сказати, де одне одного не інакше, як Ва нюшею, Домнушею та Карпушею величає. однак навіть така сім’я не має права працювати в одному магазині. (Передусім я маю на увазі моральне право). Чому не має? А тому, що, як тут не крути, як не верти, а це вже буде не сім'я а сімейственість. Це по-перше. А, по-друге, там. де виникає сімейственість, неминуче виникають усілякі матеріально-фінансові споку си, усілякі порушення та інші нездорові прояви. Конкретно я зіслався у нашій суперечці на такий факт. У Телешів-ському споживчому товаристві го ловує товариш Сатир Дмитро Дмитрович. Недавно головує, але вже встиг двійко своїх кревних біля се бе пристроїти. Дружину призначив на матеріально-відповідальну посаду в чайну споживчого товариства, а доньку Світлану агронома за освітою узяв під свою руку експедитором ССТ. Посада теж, принагідно скажемо, матеріально-відповідальна. І що ж виходить? Поки що виходять усілякі негаразди і неприємності. Поки що дружина Дмитра Дмитровича правує не тільки в чайній, але й у магазині. Коли привозять товари, особливо ті, котрі в миру наречені дефіцитними, вона залишає печене й варене і спішить у магазин. Без неї тут жодна «каша не вариться». То вона візьме собі кільканадцять шерстяних хусток, то шубу, то порадить кого з родичів та добрих знайомих втішити гарненьким крамом. Пайовики та и працівники при лавку, котрі не сопричислені до сімейної номенклатури товариша Сатира, почали ремствувати, нарікати. протестувати, посилатися на закон, а товариш Сатир Дмитро Дмитрович, у свою чергу, посилає невдоволених аж до чортової ба- ТРИ АРТИСТИ Було це десь у Познані, а може, й ще далі У нашому госпіталі давала концерт бригада артистів з Києва. Нема чого й казати, що для всіх поранених цей концерт б) в справжнім святом Для мене ж це була подвійна радість серед артистів я неждано зустріла свою подругу Любу Січкар Обіймам нашим та по цілункам не було кінця Спантеличений конферансьє так і виштовхнув мене з Любою на сцену Глядачі цей наш «вихід» зустріли таким вибухом оплесків і вигуків, що забряжчали шибки у вікнах Браво. Натапю!. Давай, сержанте, пісню' Ану, сестричко, нашинськоі! Отямившись з несподіванки, я вийшла трохи вперед і сказала: Співати я не буду. Моє діло доглядати поранених А от Люба Січкар вам заспіває Але мені перед її піснею кортить розказати, як ми з Любою до війни в одному містечку на Дніпрі служили на пошті Давай, давай, сержанте! Одного разу влітку заходить до нашої пошти огрядний такий мужчина Просить мене подивитись, чи немає йому листа до запитання «Давайте. кажу, паспорта» Посміхнувся він. вдарив себе но кишенях, підняв руки і каже’ «Здаюсь Паспорта з собою немає .V Києві мій паспорт Листи ж, якщо вони є, ви мені видайте, будь ласка Я Паторжинський артист, може, чули?» Артист, кажу, не артист, а без паспорта видати не можу Так ви не вірите, що я Паторжинський. Тоді я вам заспіваю. Одступив трохи до дверей, одкинув злегка і олову, і загриміла на пошті арія Карася «Ой, щось дуже загулявся » Не точнісінько, як на пластинці Не було тільки Одарки Раптом розчинилися двері і в приміщення вскочила моя кирпатенька листоноша Любонька Пі про то не питаючи (навіть сумку свою здо ровецьку не скинула), сходу вступила в дует «Відкіля це ти утявся! Де ж ти досі пропадав? » Одним словом, скажу вам, ніхто в світі, крім мене, такого кон церту не чув. Закінчився він тим, що Іван Сергійович поцілував Любці руку (дуже йому сподобався її голос), одержав свої листи, а Любці дав записку і велів приїхати до Києва, щоб поспівати перед якоюсь там комісією 2 бусі, а то й ще далі. Що буде попереду важко вгадати, а поки що все йде отакечки. Ви сказали, що мої погляди на сімейственість безнадійно відсталі, що від них тхне нафталіном. Хіба головне в тому, спитали ви, що в Телешівському ССТ родичі працюють, що хтось там узяв дванадцять шерстяних хусток чи шубу? Не в цьому головне! Головне в плані товарообігу! А план товариш Сатир виконує справно. От вам і сімейственість! Якщо пам'ятаєте, і цей ваш контраргумент не вибив мене із сідла. Я лишився на своїй позиції, ви на своїй. У Телешівському сет усі Сатири теж лишилися на своїх позиціях. Ви навіть попередили мене: А коли про Сатирів напишете в Перці, ви цим самим зав-Аасуе УДаРУ по споживчій кооперації нашого новоствореного району- Дмитро Дмитрович одразу подасть заяву про увільнення. А такі кадри, як він, під ногами не валяються. Повірте, вельмишановний Володимире Костянтиновичу, що своїм застереженням ви поставили мене в те делікатне становище, про яке в народі кажуть: і хочеться, і колеться, і мама не велить. І хочеться торговельні кадри у Телешівському ССТ зберегти, і не хочеться завдавати удару по споживчій кооперації новоствореного Рокит-нянського району, і совість не велить поступатися принципами. Сім’я і сімейственість все-таки зовсім різні категорії. Думав я та все вагався: писати чи…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"