Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1967 №22 Сторінка 5

(Гуморески)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1967 / № 22 / Сторінка № 5
Перець 1967 №22 Сторінка 5 - Гуморески. Казанком треба варити! 44 4 ІИ в ГУМО Р Е С к А 4 4 шви Ш ТЕЛЕФОННИЙ ч 4 О '91 і’т ГУМОРЕСКА ДІАЛОГ 'Г Ч л.- Федір Романович Копійка збирався у далеку дорогу. Відхиливши важучу щелепу сейфа, складав у портфель картонні папки. Погляд його затримався на скриньці, розміщеній під дашком сейфа, і очі враз полагіднішали. Вийняв із гаманця блискучого ключика, похукав на нього. Із скриньки на світ божий вигулькнула плюскла папка блякло-синього кольору. В цей час у двері тихо постукали. Да-а-а!!! пророкотав владним поклав портфель на стіл і ЗЕ і була незмінним басом. Він сів у крісло. Да! У дверях зупинилася Наталія Павлівна Прокрустенкова, похмура худа жінка, яка двадцять років працювала в театрі костюмершою членом місцевкому. Мені ніколи! насупив брови директор і потягнув до себе портфель, наче його хтось збирався поцупити. Кажіть швидше, що там у вас? Яка притика? Наталія Павлівна, знаючи вдачу директора, сумовито згорнула під фартухом руки і не менш сумовито сказала: Так що треба гроші. На ваксу. Які такі гроші? Яка вакса?! Взуття, реквізит тобто, геть потріскалося. Чоботи Полонія червоні, наче іржа їх побила. На сап’янцях Снігуроньки задирки. Актори не хочуть взувати... Хе! крекнув Федір Романович. Хочуть чи не хочуть, про те їх ніхто не питатиме. Для акторів головне гра-ти! Розумієте? Гра-ти! Та я розумію, ся Прокрустенкова, а потрібна. Скільки? ректор. геть похмуро згодила-вакса однак почав червоніти ди- Коробочку чорної і коробочку жовтої. Та ні! Питаю, скільки грошей треба? копійок коробоч- самі. По дванадцять ка... Двадцять чотири. Федір Романович лунко цмокнув язиком і ще дужче насупив брови. От що, потер долонею лоба й глибоко-глибоко зітхнув. Немає зараз грошей, Павлівно... Економити треба... Шукайте вихід із становища У мене кожна копійка на щоту... Костюмерша вийшла. На обличчі Федора Романовича вмить розпогодилося. Він полегшено зітхнув, феля блякло-синю папку, відкрив Похиливши на ліве плече голову й по-дитячому висолопивши «5 червня, ваксі». Зав’язуючи сині поворозки, мурмотів під ніс: Казанком треба варити. Казанком! На сап’янцях Витяг із порт-папку, відкрив її. язика, записав: Заощаджено 24 копійки на Чоботи у них поруділи, задирки... Ох же й людці! Гастролі у Приморську пройшли успішно. На прощальному спектаклі у директорській ложі сиділо троє чоловіків. Це був засмаглий за час гастролей Федір Романович Копійка, а з ним головний режисер театру Іван Іванович Іванович, а також начальник Приморського управління культури, зовсім ще молодий хлопець. Федоре Романовичу, торкнув Копійку за лікоть начальник управління о ж* , ДИ- ї їх І* л культури. Гарно грають ваші актори. Хай ще залишаються на місяць. Га? Чого ж! Ми можемо... Для хороших людей.., Федір Романович по-думки прикинув, яка виручка буде. Ми згодні Правда ж, Івановичу? Режисер мовчки кивнув Ще б пак! Після вистави Федір Романович запитав у головного режисера: Іване Івановичу, що ми їм ще покажемо? «Люську». Не треба ні ні декорацій... Ридма ридають. «Люську» то й «Люську»! Але треба ще щось ваговитіше, Із класики... Давайте «Ревізора» випустимо? Можна й «Ревізора». Тільки ж костюми залишилися у Квасові. То й що! Вдаримо телеграму, Прокрустенкова вишле адміністратору хай мовчки головою. КОСТЮМІВ, І жінкам до вподоби. солідніше... авіапоштою... Ска- накидає жі ть текст... Через кілька хвилин перед Копійкою стояв адміністратор з папірцем у руках. Давай, що ти там нашкрябав... силайте авіапоштою усі костюми спектаклю «Ревізор». Директор театру Копійка». Гм... А довшу не міг утнути? Не бережеш державні гроші! Чи думаєш на свої посилати? Тоді посилай. Посилай! Не бороню. Не хочеш? Ото ж то! Хіба, приміром, Прокрустенкова не знає, хто такий Копійка? Слово «директор театру» викреслимо... Що ж тепер виходить? «Висилайте авіапоштою усі костюми спектаклю «Ревізор». Копійка». І слово «спектакль» зайве. Викреслимо й От тепер коротко і ясно. Як кажуть, саме в точку... Адміністратор пішов, а Федір Романович витягнув із портфеля заповітну блякло-синю папку й записав відній графі: копійок на телеграмі». За кілька днів з поштового ня попросили забрати посилки. Копійка послав двох робітників сцени баром ті подзвонили потрібна автомашина. Ще чого захотіли? закричав у трубку Федір Романович. Сідайте на трамвай! Робітники в одну душу вимагали ма-Поїхав сам Копійка. «Ви- о авіапоштою його. ЗЕ «Заощаджено у відпо-дев’ять відділен- У та неза- шину, поїхав сам копійка. Квасівці сиділи на приступцях пошти й спокійнісінько собі курили. Ви що?! ляснув з усієї сили долонею по портфелі Федір Романович. Ми й за тиждень не переносимо, Копійку завели до кімнати, яка вся від підлоги до самої стелі була закладена пакунками, і дали листівку з Квасова. ЗЕ сказав один з робітників. о ма. Сяк-так опанувавши силаю всі костюми. Директор взяв папірець, і руки його задрижали. Літери заскакали перед очи-собою, ніби крізь туман прочитав: «Телеграму про те, що в театрі ревізор, одержала. Ви-Довелося найняти людей, аби їх спакувати. Сама ніяк би не встигла. Плаття Снігуроньки десь загубилося, я купила такої самої матерії. Покажіть її ревізорові, якщо питатиме. Пакування й пересилка обійшлися в 73 карбованці з копійками. А так усе в порядку. Прокрустенкова» Яр. ЛЕГЛИЧ. ДАЛИ ПЕРЦЮ! Коли в Кіровський будинок інвалідів та престарілих (Донецька об дасть) прибували нові поселенці, їх підводили до директора і говорили: «Віднині це ваш батько і ваша ненька». Але згодом виявилось, що «батько» вітчим, а «ненька» мачуха. Ні турботи, ні піклування про підопічних з боку дирекції не бу- ло. Не було в будинку і належного порядку. Про це надійшов сигнал до редакції Перця. Зав. Донецьким облвідділом соціального забезпечення т. Пожндаєв повідомив, що за незадовільне керівництво будинком інвалідів та престарілих директор т. Бабенко І бухгалтер т. Шаузянис з роботи зняті.…
 Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"