Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1967 №22 Сторінка 4

(Байки)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1967 / № 22 / Сторінка № 4
Перець 1967 №22 Сторінка 4 - Байки. КРИТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ Кіт на старості літ БАЙКА Дітлашня кричала. Дітлашня вовтузилася, галасувала, верещала. Клятий асфальтований п’ятачок! Дитячий майданчик називається... Під самісіньким тобі носом! Літній літератор рішуче висмикнув своє тіло з глибокого зручного крісла, почовгав у кімнату дружини. Довго рився в палехській шкатулці, де точно ж пам’ятає! між мотками ниток і всілякого причандалля мали бути чудесні затички... Ага, ось вони авіаційні корки для вух, дарунок приятеля, що тільки-но повернувся з творчого відрядження за океан. Дуже зручна штукенція! На міліцейський свищик схожа.. Літератор з насолодою пірнув назад у крісло. О! Тепер повний порядок. Ніби під водою опинився. Мертва тиша. Пластмасова касета увімкненого на запис магнітофона заклично крутилася. Зелене око індикатора підбадьорливо підморгувало. Отож, роблено бадьорим тоном диктора продовжив літератор перервану так звану червону нитку статті, отож, тепер цілком очевидно, що молодих талановитих авторів слід не лише поплескувати по плечах, а й... жина. Ще коли ми побралися, казав, що виношуєш! Я тим часом виносила трьох дітей, вони виносили двох онуків! А ти все ніяк не отелишся! ...За кілька хвилин в передпокої пістолетним пострілом ляснув автоматичний замок. Літератор повернувся, задоволено потираючи руки. Пластмасова касета шалено крутилася, метеляючи, як хвостом, обірваною стрічкою. Завченим жестом закріпив її, перекрутив на праву катушку. «На чому ж я зупинився? подумав. Дружини тільки на те й існують, аби збивати з думки. А їх стає дедалі менше. Дружин? Ні, думок!» Він тихенько засміявся. Непоганий жарт, але для статті не годиться. Магнітофон почав репродукувати записане. Ось почовгав у кімнату дружини... Крик дітлашні, чути й милий дишкант Вовки... Потім його. Потім дружини. Перебивка... І раптом на весь двір добре знайомий баритон: Я не дозволю відривати вуха своєму онукові! Не до-зво-лю!!! Я в суд! Я до прокурора дійду! Літератор поморщився, вимкнув магнітофон Кота на старість вигнали з господи. (Причини завжди знайдуться для цього!) Мовляв, багато клятий робить шкоди, А користі ніякої від нього: То, бачиш, спить, а миші «ходять пішки», Погризли все, що тільки можна гризти, А то весь час проводить десь у Кішки, Додому ж йде, коли захоче їсти. Сметану злиже, м'ясо вкраде, сир, З варениками розіб'є макітру І зиркає з-під лоба, наче звір. До того ж вдачу має дуже хитру: Усе покраде, все поїсть і нявка, Неначе він голодний, бісів син! Щоб думали, що м’ясо вкрала Шавка, Що то, бач, хтось нашкодив, а не він. Так напосілися на бідного Кота. Не зна, сердега, що йому чинити! Від старості не тягне вже й хвоста Не те, що десь до Кішки ще ходити... Гай, гай, якби то йшлося про Кота, Не варт було б цю баєчку писати, Та часом, доживаючи літа, Живуть отак старенькі батько й мати. Віктор ІВАНЧЕНКО. м. Київ. Від Лубен до Києва багатьох інших тво-…
 Байки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"