ГУМОР І САТИРА

Перець 1967 №10 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1967 / № 10 / Сторінка № 7

Перець 1967 №10 Сторінка 7. Юрій МОКРІЄВ Тихий, теплий і, уявіть собі, вже зовсім весняний вечір. Я з сім’єю сиджу коло телевізора і слухаю концерт. Раптом у двері стукають. Хто там? Одчиніть. З сусідньої квартири. Голос незнайомий. Бас.. Чи то простуджений, чи пропитий... Ще не пізно, нас біля телевізора душ сім, чого боятися? Відчиняю двері. Ви хазяїн? запитує приземкуватий чоловічок років під сорок. Обличчя ніби побризкане вапном. Я. Білило потрібне? Яке білило?.. Ах, білило’ це вже з радістю. Бо кому ж не потрібне весною білило для ремонту вікон, дверей, те саме білило, яке через великий попит рідко коли купиш у крамниці. Я маляр, пояснює незнайомий Ремонтую тут по сусідству з вами одну квартиру. Лишилося кілограмів п’ять добрячого білила. Можу продати. У магазині півтора карбованця і не дістанеш. Вам оддам по руб двадцять. Пропозиція більш ніж спокуслива! Ви маляр? Може, і мені зробите ремонт? А чому ж? Аби гроші! Що тут у вас? Три кімнати, кухня, коридор... Маляр досвідченим оком нашвидку оглянув мою квартиру. Апартаменти стандарт Такі ж, як і там, де я роблю Перети-рочка... Матеріал чий? Хотілося б, щоб ваш... Все ясно. Сто карбованців. До ціни ми ще повернемось, говорю дипломатично. У всякому разі, зійдемось. Коли плануєте приступити до ремонту? - Та хотілося б швидше. Не вийде. Квітень весь розписаний. У травні! Ось вам моя адреса. Маляр сідає до столу, просить клаптик паперу і виводить старанно олівцем: «Вул. Космонавтів, 10, кв. 6. Мазурков». Увійдете у двір, направо Перший поверх. Стукайте двічі. Він підвівся Ну як з білилом? Звичайно, беру! Мені пройтися з вами? Навіщо? Дайте якусь банку, я принесу. Я прошу дружину дати п’ятилітрову скляну банку з-під маринованих огірків. Почекайте хвилин п’ять, каже маляр, виходячи з квартири. Раптом уже на сходах зупиняється. Ага, забув. Дайте карбованця. Це в рахунок Підкину моєму напарникові Хай іде собі додому... Дані карбованця. Я на мить завагався. Бачу, дружина біля телевізора робить мені знаки, мовляв, не давай. Ви мені не довіряєте? з почуттям ображеної гідності, говорить маляр Я можу лишити вам свій паспорт. Ви інтелігент. Вам не з руки ображати людину недовір’ям. Паспорт заради якогось карбованця? Прошу. П’ять хвилин! Або, як казали оті песиголовці, «айн момент?» Маляр з банкою і карбованцем швидко збігає вниз по сходах. Минуло п’ять хвилин, минуло десять Минуло півгодини. Дружина з докором позирає на мене. Я вдаю, ніби не помічаю її поглядів, слухаю концерт. Минула година . Ну, як твоє білило? не стримується дружина. Я мовчу... Я ще маю надію. А може, просто мені не хочеться признатися самому собі, що я пошився в дурні. Чекаю ще хвилин десять. Моя віра в те, що принесуть білило, вмирає. Сусідка, яка дивилася разом з нами передачу по телевізору, починає розповідати про спритного шахрая, який робив гроші буквально «з повітря». Заходить, називає себе представником санстанції, просить дати йому чисту півлітрову пляшку. Потім починає крутити тією пляшкою по кімнатах. «Я, каже, беру пробу повітря вашої квартири». Наліплює на пляшку ярлик з прізвищем господаря квартири. «Ми дбаємо, щоб громадяни дихали чистим повітрям, каже солідно, науково. Наша станція йонізує вашу квартиру. І це вам кош туватиме всього-на-всього десять…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"