ГУМОР І САТИРА

Перець 1967 №12 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1967 / № 12 / Сторінка № 9

Перець 1967 №12 Сторінка 9. Смерть Івана Карповича Іван Карпович на пенсію не поспішає, хоч людина він не молода. Здоров’я у Івана Карповича дозволяє на пенсію не поспішати. На голові у Івана Карповича ще дуже багато не сивого волосся, і через це Іван Карпович вважає себе зовсім молодим. Голова у Івана Карповича сіра, наче куделя, очей за товстими скельцями взагалі не видно, губи його, наче слимаки, завжди мокрі, але Івану Карповичу здається, що всі жінки в установі, де він працює, в домі, де він живе, в лікарні, куди він час від часу лягає з профілактичною метою, і тоді, коли треба перечекати службову грозу, закохані в нього до нестями. Така впевненість дозволяє Івану Карповичу розповідати жінкам анекдоти, за які варто бити по морді без попередження. Але жодна жінка не вдарила Івана Карповича по морді, боячись ненароком доторкнутися до його слимакоподібних губ. Не завжди є можливість одразу ж помити руки. Іван Карпович оптиміст і взагалі дуже весела людина. Прийшовши вранці на роботу, він перш за все починає переглядати газети. Га зети він переглядає, починаючи з четвертої сторінки. Якщо на четвертій сторінці немає хроніки або чорної траурної рамочки, Іван Карпович ображено відкладає газету набік. Вигляд у нього такий, ніби редакція особисто образила його у найкращих почуттях. Хроніка теж не всяка викликає у Івана Карповича приємні емоції. Та хроніка, де «бу-бу-бу, м-м-м, такий-то товариш призначається на таку-то посаду», викликає в Івана Карповича роздратування Та хроніка, де «бу-бу-бу, м-м-м такий-то товариш увільняється від таких-то обов’язків, у зв’яз-ку з переходом на іншу роботу», сприймається Іваном Карповичем як подарунок на іменини Він радісно потирає руки, губи його стають ще мокрішими, а ноги так і соваються, так і соваються: Ага-а, таки достукався! Увільнити від обов’язків! А-ха-ха-ха! Давно треба було увільнити, а то цяцькалися з ним. Ха-ха! У зв’язку з переходом на іншу роботу! Знаємо цей перехід і знаємо цю роботу. Знайдуть тепер йому тую роботку, аби до пенсії дотягнув. Ні машини, ні дачі, а-ха-ха-ха! Достукався! Зважмо на те, що Іван Карпович в житті своєму ні разу не зустрічався з людиною, про яку йдеться в хроніці, і не має жодної уяви про ділові чи які там ще інші якості цієї людини. Просто Іванові Карповичу приємно і все. Коли ви хочете зіпсувати Іванові Карповичу настрій і потрапити в число людей, про яких Іван Карпович розповсюджує найжахливіші чутки, скажіть йому: Іване Карповичу, читайте нижче. Цей товариш іде на підвищення Ось же у хроніці написано... Іван Карпович сприйме ваші слова як нечувану безтактність і... Краще не робіть цього Але найбільше Іван Карпович любить читати повідомлення в чорних рамочках, де: «бу-бу-бу... з глибоким сумом... бу-бу-бу... про передчасну смерть... пам’ять, бу-бу-бу.. навіки бу-бу-бу... в наших серцях». Тут слина у Івана Карповича починає капати на газету, він розквітає щасливою посмішкою і починає філософствувати: Та-ак! Перекинувся, значить Діла. Гм. Передчасна, значить, смерть? Яка ж вона, дозвольте запитати вас, передчасна, коли йому, старому шкарбуну, ще років з п’ять тому пора було натягти на себе дерев’яний макінтош? Це передчасна смерть називається? Яка ж тоді вчасна? Вирвала, значить, з наших рядів... Так, так. А нащо ти взагалі був потрібен в наших рядах? Га? Тебе треба було ще за життя з наших рядів. Ну, нічого Черв’ячки своє діло тут знають, вони тебе, браток, поточать тепер. Вони тебе тепер, ха-ха, поточать. А ще ж, мабуть, сподівався на підвищення піти. Ще, мабуть, вважав, що главку йому малувато, у заступники міністра, коли не в міністри, збирався вискочити. А-ха-ха-ха! Тепер не вискочиш, черв’ячки своє діло знають. Мабуть, у відпустку збирався, мріяв на березі моря посидіти, рибку половити Ні-і, голубчику, тепер не рибка черв’ячків, тепер черв’яки тебе їстимуть. Так-то, брат! Знову ж таки нагадаємо, що в переважній більшості випадків Іван Карпович особисто не знав людей, які своєю смертю так прикрашали йому життя. Коли ж у траурній рамці траплялося знайоме прізвище, Іван Карпович молодшав на двадцять років. Він одразу ж кидався дзвонити по телефону іншим знайомим, поки що живим: Чули? Денисенко перекинувся. Кажуть, пив останнім часом без пам’яті. Згорів од горілки. Що, взагалі не пив? У нього був рак? А природа рака ще не вивчена, міг і на алкогольному грунті приклю-читися. Що, зроду не пив? Багато ви знаєте... Розчаровано клав трубку і мріяв про той час, коли прізвище несподіваного заступника за честь померлого теж можна буде прочитати в чорній рамочці... ...Але далеко не кожного дня газети виходили з чорними рамочками і щасливих днів у житті Івана Карповича було б не так і багато, коли б він сам себе не втішав, розповсюджуючи про знайомих (та й незнайомих)…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"