Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1967 №23 Сторінка 8

/ Перець /Журнал перець / Рік 1967 / № 23 / Сторінка № 8
Перець 1967 №23 Сторінка 8. З 50-річчям ямської України нас вітають ДРУЗІ. Любий Перче! Од самого роду Ми з тобою по зброї брати, Тож на туї у твого народу Дружнє слово дозволь проректи... Од всього хорпуштаксьного серця З славним святом вітаю усіх Земляків, шанувальників Перця, Зичу щастя їм повний міх. Але ще не закінчились битви, Значить, слід і надалі, раз так, Нам гострішими бути од бритви, Бо салом! Брат-таджик «ХОРПУШТАК» (Душанбе). О н а р (билинний герой марійського народу): Поздоровляю тебе, молода квітуча Україно, із золотим ювілеєм! «ПАЧЕМИШ» (Йошкар-Ола). 1. Ударили в дзвони. Хто звелів налатати? загукала сільська верхівка. Звелів, говорить матрос Максим Самі йл єн но. Велика революція в Росії грянула. Бийте в дзвони, скликайте людей. Усе село на майдан до церкви збіглося. Пішов і я. Матрос Самійленно підняв угору руку і голосно-голосно та радісно сповістив: Товариші! У Петрограді вибухнула велично-народна соціал«етична революція. Вношу думку, щиро привітати російських братів, що скинули віковічне ярмо!.. Чую, позаду мене хтось шепнув: «Із себе скинули, а на нас почеплять...» Озирнувся і бачу: губами ворушить церковний староста автокефальної церкви Йосип Трирогий. 2. У нашому селі дві кадильниці-проповідни-ці стояло екзархістсьна і автокефальна. З цікавості хто та як людям в очі туману напускав я вряди-годи забігав у ту чи іншу церкву. Скажу: ензархісти Сашці Не-ренсьному аж он як фіміам воздавали, аято-кефалісти Центральну раду до небес вос-хваляли. 3. У зелені свята я став живим свідком, як ці єлейні миротворці во ім’я чистоти єван- гельського вчений один одного за чуба хапали, кулаками тасували і на ходу щелепи міняли: спідні вгору піднімали а верхні на низ переставляли... Пересували і ревно гукали: Чуєш, бугай ти автокефальний, наш бог кращий! кричав екзар-хістсьний староста. Брешеш, вівця ти віфлеємська, наша бозя чепурніша! ревонув Трирогий, і лусь! супротивника люшнею. Супротивна сторона заме-мала, але духом не впала. На другому кінці баталії молодий і дуже автокефальний пастир Стратіон, схопивши старенького, немічного ензархістсьчого батю за попєре-на, вдвоє зігнув, скинув рясу й почав автокефальним кропилом мастити оголене місце.... Кропив, баритоном співак й новостворену молитву вимовляв: «Що в дядини, дядини Лі ся ні сіни. Святий вечір. Два коти сірі, Два коти сірі. Святий вечір. Хвостами, вертять, Святий вечір. Іще разом нропильцем лупонув і гудонув: «іди кайся, старорежимне стерво!». Революційні петроградські вітри долинули і до нашого села: віллу по міщика Жеглоаа забрали, школу і хату-читальмю у садибі влаштували А в ненажерливого глитая П’ятака конфіскували реманент, худобу і десять тисяч пудів зерна... Для чого він стільки хліба гнітив ; солив? Вийшло так: спочатку прибули обранці народні і запропонували: виділіть тисячу пудів, хочемо послати допомогу революційному Петрограду. Глитаяка скрутив дві дулі і зле крикнув: «Ось вам, а не хліба, харцизи!». У повітрі заблищали коси, вила... 5. Спеціально надісланою людиною отець Стратіон запросив мене завітати до його хатньої резиденції. Прийняв мене чемно: Сідайте? припросив. Ви догадуєтеся чи не догадуєтеся, чого я вас закликав? Ви інтелігентна, культурна людина. Фах ветеринар. Українець, Свята українська церква вас благословляє організувати в се лі вільне…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"