Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1967 №01 Сторінка 2

Журнал Перець 1967 №01 Сторінка 2. Біографія у сорок Це вже є немов би звіт. Пам’ятаю, у вівторок Народився я на світ. Звівсь, пригадую, й сміюся) А мене (ще немовля) Редколегі я-матуся Вже на труд благословля. Козирнув я: Зрозумілої)! І мерщій мітлищу хап... За хазяйське взявся діло! Мовив тато мій Остап. Пригорнув, погладив тато. Дав перо мені своє: Починаймо! Ще багато В нас роботи, хлопче, є!.. З тої днини, в тому році І пішов я проти зла. Низка перечниць при боці, У руках перо й мітла, За плечима перцю клунок... Той, хто шкодить, не втече! (Козюренко дасть малюнок І ще дужче припече!) Вимітав, як бусурменів, Спекулянтів, куркулів... Цілив стріли в чемберленів, Твердолобих черчілів... Поруч з вами, в повній силі У тридцятому В полях Хліборобам до артілі Промітав нелегкий шлях. Сіяв жарти по окрузі З трактористами в строю... От коли почав я, друзі, Біографію свою. Хоч за віком був зелений, А проте, скажу я вам Діставалося від мене І рвачам, і крадіям, І чинушам-бюрократам... Та, признатися, в ті дні Від письменницького «брата» Попадало і мені. «Чиста» лірика похмура Міну корчила не раз: «Це ие є література, Світ піїта вище мас!» Тих бундючних модних «істів» Час не всіх іще зітер. (Дехто так про гумористів Теревенить і тепер!). Це смішить мене! Ще й дуже... В нашій спільній боротьбі Більш за все, читачу-друже. Завжди вірив я тобі! Це ж від тебе я черпаю І до тебе в дім несу Сміх і жарти всі, що маю! (Найкоштовнішу красу!). Це ж з тобою в сорок першім Йшов на фронт і я, солдат, Зарядивши дробом-перцем На фашистів автомат. З Таланом катюг до суду В сорок п'ятім вів і я... На виду у всього люду Біографія моя! Сорок літ! А я. Перчило, Ще відпустки й не прошу: Щодоби перо в точило І в дорогу знов спішу! Щоб тебе й твоїх сусідів Шахтарів, будівників Захищать від дармоїдів, Від хапуг і пияків... В міру сил моїх, звичайно, І перчу, І нищу зло... Та знайдіть тепер читальню, Де б мене в ній не було! Ваші усмішки на лицях То не мій хіба зеніті Порох є в порохівницях! Саме ж сила в сорок літ! На проривку, На прополку День у день роблю своє. І все більше мого полку! (Рід плодючий, кадри ЄІ). Й вистача на всіх роботи. Ох, ті кляті бур'яни! Тут закінчиш їх полоти, Там он виткнулись вони! Сорок літі Та я і в свято Начепив патронташі І в похід! Бо ранувато Нам гулять, товариші! Сів у поїзд на вокзалі І вже їду... І встаю, Щоб продовжувати далі Біографію свою... По-перчанському ліричний Шлю привіт усім навкруг! З цього дня сорокарічний, іменинник Ваш і друг ПЕРЕЦЬ-ПЕРЧИЛО Автобіографію іменинника записав і опублікував Степан ОЛІЙНИК ЕТИЧНЕ питання Та ви знаєте, який вона галас змине? Хто? Хто-хтоІ Райгазета «Заповіт Леніна»! Це ж преса! А преса це сила. Та що ви! Мовчатиме, ніби в рот розчину з бетономішалки набере... Чого ж вона мовчатиме? Бо газетярі ніколи не виступають на свій захист. Ти їм хоч на голову сідай, хоч з хати виселяй, вони й не писннуть... А ви правду кажете, що еони не той? Факт! їм, бачите, воювати за власні Інтереси заважає журналістська етина- Не знаємо, чи справді відбувся отакий діалог у Голій Пристані. Не стенографували. Але, певно, відбувся, бо у цьому райцентрі газетярам на голову сідають І нормально працювати не дають. Почалася ця Історія ще три рони тому, коли голопристаиська міськрада вирішила збудувати міський клуб глухонімих. При чому тут клуб глухонімих І редакція райгазети, питаєте? А при тому, що генеральним планом забудови міста спорудження того нлубу було передбачено у редакційному садку (4 сотих гектара). У 1965 році генеральним планом знову передбачили на тому ж місці замість клубу глухонімих будувати банно-пральний комбінат. ПІД вікнами редакції поставили бетономішалку. Садок, само собою, знищили. Перед гаражем вирили яму, але, щоб через яму переносити редакційного «Москвича», забули поставити підйомний кран. За тим же генеральним планом під вікнами редакції має бути яма-відстійник для стічної води. Навколо редакції заплановано…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"