Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1967 №05 Сторінка 10

Перець 1967 №05 Сторінка 10. Мал. Ю СЕВЕРИНЛ Ось і все, що від неї лишилося. (Мемуари поета Івана Маслюка) Я як зараз пам’ятаю, як мама розповідала мені про мою першу зустріч з Львом Толстим. Мені тоді було два роки. Ми їздили у Тулу за новим самоваром, і тут, на пероні Тульського вокзалу, я вперше зустрівся з геніальним графом. Лев Миколайович їхав у свій будинок творчості під назвою «Ясна Поляна» і теж чекав поїзда. Граф-літератор погладив мене по голівці і сказав: Лобатий! Мабуть, писатиме романи. Пізніше я зрозумів, що навіть геніальні люди можуть помилятися. Романів я, як відомо, не пишу. Я ввійшов у літературу як поет. ...На зламі двох епох запам’яталась мені зустріч із Володимиром Сосюрою. Пам’ятаєте ці рядки у Сосюри: «І тоді я пішов до Петлюри, Бо у мене штанів не було...» Я його зустрів і кажу: Володю, на біса тобі той Петлюра здався? Візьми краще мої штани. Взяв. А через багато років, будучи вже відомим поетом. Володя писав мені: «Ваню, завжди, коли сідаю писати вірші, одягаю твої штани. В них луже легко пишеться». Не менш яскравою була моя зустріч з іншим видатним Володимиром. Володимиром Мая-ковським Правда, сам я на цій зустрічі не був присутнім, але мені розповіли про неї товариші. Маяковський тоді виступав у нас в Наро-довинцях, у залізничному клубі. Володимир Володимирович вийшов на сцену і почав шукати очима когось у залі. Кого ви шукаєте? єхидно запитав його пузатий непман, що сидів у першому ряді. Не вас, звичайно, - відповів пролетарський поет, я шукаю поета Івана Маслюка. його немає! гукнули мої товариші. Він не дістав квитка! Невже він не міг підійти до мене? сплеснув руками Маяковський. Невже я не міг дати йому контрамарку як поет поетові? Він дуже скромний! почулося з залу. Це правда. Скромність завжди була невід’ємною рисою мого характеру. ...Незабутнє враження справила на мене і зустріч з Максимом Горьким. Олексій Макси мович саме повертався до Радянського Союзу з острова Капрі. Пароплав з Олексієм Максимовичем пришвартувався до причалу Одеського порту На причалі були тисячі людей і серед них я. Олексій Максимович знайшов мене очима у багатотисячному натовпі, подивився замріяним поглядом і геніально промовчав. Я й досі не можу забути своєї зустрічі з геніальним письменником. Багато в моєму житті було зустрічей з геніями. Але я не всі пам’ятаю. На…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"