ГУМОР І САТИРА

Перець 1968 №07 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1968 / № 07 / Сторінка № 3

Перець 1968 №07 Сторінка 3. З Я з й 5 О тс 5 У мого сусіда трапилася неприємність. Не глобальна, звичайно, але неприємність. Від кофейника відпаявся носик. Викинь і купи нового! порадив я йому. Для чого викидати? здивувався він. Припаяти раз плюнути, тут копійчана справа. Але справа виявилась не такою вже копійчаною, як здавалося на-початку. Вузького спеціаліста по відпаяних носиках у місті не знайшлось. Після безуспішних пошуків мій сусід взявся за діло сам. В одного радіоаматора знайшовся паяльник, сорок перша квартира презентувала сусіда шматочком олова, хтось дав кислоти, і він власноручно припаяв носика. Добре моєму сусідові він інженер, а як у подібній ситуації бути мені, грішному гуманітарію? За електробритву я не боюся. Майстерні, що беруться за ремонт електробритв, є. Телевізор чи радіоприймач теж не викликають особливих побоювань. Майстрів по ремонту цих агрегатів вистачає. Не-виясненим, правда, залишається питання, коли телевізор працює гірше: до ремонту чи після ремонту? Але це, зрештою, дрібні деталі, головне, що майстер прийде. З гріхом пополам можна відремонтувати холодильник, пральну машину, пилосос. Складніша справа з ремонтом під-логонатирача. В Києві, наприклад, за цей ремонт не хоче братися ніхто. Проте й тут є вихід. Підлогонатирач можна підсунути в ремонт під виглядом пилососа, а коли майстрі розберуться, що воно за машина, дивись, він уже й відремонтований. А тепер, уявіть, що у вас зіпсувалася м’ясорубка. Особисто я боюсь собі навіть уявити, що буде, коли вона зіпсується вдруге. Таке нервове напруження переживати вдруге я не хочу. І уявляти нічого не хочу. Замість цього поринаю у спогади. Років з двадцять тому у Вінниці на Каліччі, у Києві на Євбазі (нині площа Перемоги), у Харкові на Благбазі, у Одесі на Привозі, в іншому місті на іншому місці, в зеленій фанерній будочці сидів собі дядя Гоша. Тобто в одному місті він звався дядею Гошею, в другому дядею Жекою, в третьому дядею Кузею, в четвертому ще якось. Суть не в тому. Суть в тому, що всі ці дяді були чимось схожими один на одного. Мабуть, своїми золотими руками. І коли я розповідатиму про дядю Гошу, це значить, що я маю на увазі всіх таких дядів від Чернівців до Луганська і від Сум до Одеси. Як було зазначено вище, дядя Гоша сидів влітку і взимку у зеленій фанерній будці під вивіскою «Артіль ім. Суворова». Тоді було модно давати таким артілям імена геніальних полководців, ніби Су-воров все своє життя заливав галоші, а Чапаєв лагодив примуси. Але суть знову ж таки не в тому. Суть в іншому. Суть в тому, що дядя Гоша не був суворо спеціалізованим майстром. Він був майстром на всі руки. І руки ці були золоті. Несіть до нього поламаний велосипед будь ласка! Через кілька днів заберете його, як новий. Несіть до нього діряву каструлю, і він запаяє її так, що вона служитиме ще й вашим онукам. Поламаний спінінг чи зіпсований примус, дитяча безноса лялька чи м’ясорубка з одламаною ручкою все це в руках дяді Гоші набирало свого первісного вигляду. Дядя Гоша ніколи не гнався за валом і ніколи не говорив, що план у нього вже виконано й перевиконано, отже йому поспішати нікуди. Дядя Гоша ніколи не посилався на те, що у нього немає запчастин, сировини чи якихось інструментів. Він був дуже старомодний цей дядя Гоша. В його дерев’яній будці не було холу з низькими кріслами, чарівних (поки вони не відкрили рота) приймальниць, бюрократичної писанини і п’яти копій квитанцій. Свою клієнтуру він знав в обличчя, і не було випадку, щоб він переплутав і всунув вам замість спінінга примус чи навпаки. Його колеги, більш вузькі спеціалісти, сиділи в таких самих дерев’яних будочках і в порядку «швидкої допомоги» лагодили черевики і годинники. Все це робилося, як то кажуть, не відходячи від каси. Клієнт десять хвилин сидів в одному черевикові, чекаючи, поки дядя Гоша шевського профілю наб’є йому на другому черевикові косячок... Прийшов час, і дядя Гоша пішов на пенсію. Прийшов час, і фанерні будки, щоб не псували вони архітектурного ансамблю міст, були знесені. Замість них виросли з бетону і скла «Комбінати побутового обслуговування». Золотом і неоном засяяли їхні вивіски. Звичайно, дядя Гоша в своїй скло-бетонний, на всі руки, а дете майстра, вати носика до чайника він не візьметься ні за які гроші. Не його профіль. На фабриці по ремонту взуття майстер, що підбиває підметки, дуже смутно здогадується, що у черевиків бувають закаблуки. Зате який прогрес, скільки культури в обслуговуванні! Вам не доводиться, згорбившись в три погибелі лізти в закопчену будку дяді Гоші, де пахло машинним маслом, кислотою, іржавим залізом, цибулею, а часом (хай пробачить мені дядя Гоша) і сивухою. Тепер, зайнявши чергу в якому-небудь приймальному пункті, ви маєте змогу відпочити в Зі ЗІ пропаленій кислотою майці не зміг би вписатися в цей золото-неоновий ансамбль.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"