ГУМОР І САТИРА

Перець 1968 №18 Сторінка 7

(Театр Перця)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1968 / № 18 / Сторінка № 7

Перець 1968 №18 Сторінка 7 - Театр Перця. Дійові особи: Карпо Гаврилович В’юн директор рибгоспу Дід Махтей («Дуся») виконуючий обов’язки секретарки Іван Іванович Іван Васильович «персона грата» Василь Іванович Дубко вчений муж Переляков агент Держстраху Горімов пожежник. Дія відбувається щоосені в багатьох рибгоспах. Кабінет В'юна. На стіні малюнок: свиня з цигаркою в зубах, під ним напис: «А я курю!» В’юн чадить за своїм столом. Просигналила за вікном машина. В’ЮН (зняв трубку). Дайте мою приймальну. Алло, Д Ясно... (потирає руки). уся! Хто прибув? Що? Іван Іванович? ІВАН ІВАНОВИЧ (заходить з папкою). Здоров, Карпе Гавриловичу! В’ЮН (подає в поклоні руку). Драстуйте, драстуйте... Дуже радий, дуже радий... ІВАН ІВАНОВИЧ. Як діла? В’ЮН. Коропчики во! Скоро ловити будемо. Центнерчиків, так щоб не збрехати... ІВАН ІВАНОВИЧ. Зрозуміло, зрозуміло... Ко ротше кажучи, напиши записочку своїй стражі. В’ЮН. У цю ж хвилинку. Перепрошую, на скільки персон? ІВАН ІВАНОВИЧ. Ну, я, шофер, мій друг І його синок... Шибеник такий. Тільки закине і зразу ж тягне. Минулого разу два відра влупив. Значить, на Трухань їхати? Ну, будь здоров!.. (Взяв записку, вийшов. Як тільки прогуркотіла машина, почувся сигнал іншої). В’ЮН (взяв трубку). Прошу мою приймальну. Дуся! Хто там ще? Іван Васильович? Ясно... (скребе потилицю). (Низенький, м’ячеподібний Іван Васильович, витираючи хусточкою лоба, вкотився до кімнати). ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ. Ох і шпарить, ох і шпарить! Осінь, а така жарища! Коротше здорові були! Тут зі мною три чоловіки з області. , вас можна приземлитись? (В’юн, зітхнувши, пише записку. Іван Васильович засунув її до кишені). ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ. Люблю ділових людей. Чуєте, звіт не забудьте на понеділок. Ну, все, привіті (Пішов. Знову засигналила машина. В’юн починає кусати нігті). В’ЮН (виглянув у вікно). Субота день гарячий. Хто там? А-а-а, Василь Іванович власною персоною. (Зайшов сухий, як тараня, Василь Іванович). ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ. Карпе Гавриловичу, серденько! Як дружина, як діти, як план? В’ЮН. Дуся! (Заходить бородатий дідок). ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ. А чого це ви його Ду-сею називаєте? В ЮН. По старій звичці. Посаду секретарки скоротили от і взяв діда Махтея тимчасово виконувати обов’язки. Він у нас охоронником був. Хіба це порядок, Василю Івановичу? ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ. Добренько, добренько, вирішимо. А поки що записочку і адью! Авансик, так би мовити, ги-ги... Ну, ну, не вважай за образу. Я людина ділова... (Взяв записку, пішов. За вікном чути протяжне «тпру-у-у»), В’ЮН. А це що за нещастя? (дивиться у вікно, знизав плечима). (Зайшов середній на зріст мужчина з масним обличчям і в масивних окулярах). НЕЗНАЙОМЕЦЬ. Честь маю молодший науковий співробітник Інституту залізобетонних виробів Дубко... В’ЮН. Слухаю вас, товаришу Дубко... ДУБКО. Прибув до вас, вельмишановний... вибачаюсь, як вас величати? В’ЮН. Карпо Гаврилович В’юн... ДУБКО. Вельмишановний Короп... В’юн... (про себе). Клята «Старка». Геть чисто язик заплітається. (Уголос). Вельмишановний В’юн... Гаврикор Полігаврилович... В общем, приїхав писати дисертацію. В’ЮН. Цікаво, цікаво... ДУБКО. Про вплив в-води з-зариблених с-с-ставків на... гик!., залізобетонні вироби... себ то п-п-перекриття... В’ЮН (вбік). Чорти б твого батька взяли разом з дисертацією. Тільки тебе не вистачало сьо годні. (Вголос). Чим можу служити науці? ДУБКО. По-перше, квартиру не завадило б. Ну, це потім. А поки що... Знаєте, я великий любитель рибки... Коропи, в’юни... В’ЮН (вбік). Ну, біс з тобою. Може, Пріську мою допоможеш в інститут влаштувати. А то дів ка на відданні і за холодну воду не береться. Тільки куди цю дубину послати, щоб началь ству на очі не попадався? (Вголос), їхали? чим при- ДУБКО. Так сказать, по-простому, по колгоспному, підводою. В’ЮН. їздовий тутешній? ДУБКО. Ум-гу... Гик! В’ЮН. Подавайтесь на Іваньки. (Вбік). Поки на підводі дотеліпаєшся, риба тобі буде не мила. (Вголос). Ось вам записочка. Бувайте... (бере трубку). Дуся! ДІД МАХТЕЙ (сердиться). Яка я вам Дуся? В’ЮН. Забуваюсь, дєдушка Махтей. По старій звичці... ДІД МАХТЕЙ. Скліроз, кузькова мать, мов ляв той... В’ЮН. На цій посаді не тільки склероз наживеш. Моя не приходила? МАХТЕЙ. Явдошка?.. Євдокія Павлівна дзвонили. Казали, якихось вісім родичів її прибуло з…

Театр Перця

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"