Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1968 №10 Сторінка 2

Журнал Перець 1968 №10 Сторінка 2. ТИСЯЧА И Н Розглядають скарги по-різному. Скажімо, в Шостці (Сумська область) у деяких установах та підприємствах до цього діла підходять так. Приміром, у Шосткинському райвиконкомі на сьогоднішній день вважають, що найкращий спосіб розглядання скарг той, коли одна скарга не породжує іншу. Спосіб, відверто кажучи, непоганий. Звичайно якщо скаржник задоволений. А якщо ні? То чи варто робити так, щоб йому і не відмовити, і не задовольнити його? Тут частенько робиться саме так. Досягається це, завдяки ввічливості. А на ввічливість, як відомо, досі ніхто не писав скарг. Для прикладу наведемо факт Марія Гнатівна Деркач (1885 року народження) з селища Воронежа просила в райвиконкомі одноразової допомоги. їй через 12 днів з райвиконкому повідомили: «...вопрос о вьіделении единовременного пособия будет рассмотрен на очередном заседании исполкома. О чем вам будет сообщено дополнительно». Це було в січні, а до 15 березня Марія Гнатівна так і не одержала ні «дополнительно», ні «положительно». Але жінка чекає (можливо, й досі), чекає і не скаржиться ні нижче, ні вище. їй же не відмовили, а коли пришлють папірець «дополнительно», не вказали. Бо все культурно, ввічливо, на офіційних бланках. Слід розглянути й таке питання, як надходження скарг та їх рух в установі. Як надходять скарги, ми знаємо: поштою, або ж їх приносять у кишені, портфелі, папці тощо. Це ясно. А от, як ті скарги в установах рухають? А рухають їх так. Якщо поштою надіслана заява, то їй можна дати вилежатися. Хай вилежиться. Тоді занести секретарю чи голові, але ж у жодному випадку не реєструвати в журналі. Нехай скарга рухається без реєстрації. Порухається в голови, дочекається візи чи резолюції (яке вам слово до вподоби), а тоді вже скаргу (заяву, лист) можна і реєструвати. Дата надходження ставиться така ж, як і під резолюцією. Щоправда, перед цим конверт з поштовим штампом частенько викидається в кошик. Щоб не було розбіжності у датах. У Шосткинському райсоцзабезі, скажімо, жодного конверта біля скарг нема. Як запевняє старший інспектор т. Кузіна, колишній завідувач райсоцзабезом т. Дерев’янко не радив підшивати конвертів. Тому й досі важко встановити, коли та скарга тут залягла Не менш важливе у розгляді листів трудящих, це питання, куди ж посилати скарги на розслідування? В першу чергу, безумовно, тій людині, на яку скаржаться. Послати комусь іншому, може не так розв’язати, а якщо пошлете тому, на кого скаржаться, то це повна гарантія, що більше скаржник скаржитися не буде. Наводимо приклад. Жителька села Глазово, Марія Максимівна Шако (інвалід ПІ групи) лежала в лікарні. У цей час від її садиби відрізали 18 соток городу, а їй виділили ділянку на віддалі 3 кілометрів від хати. Скаржилася жінка на голову сільради. Йому і послали скаргу на розслідування. Секретар сільради т. Саливоненко відповів: брехня, відрізали, але наділили…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"