Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1968 №15 Сторінка 3

Журнал Перець 1968 №15 Сторінка 3. Значить, у мене важливе побачення. З ким і яке то не має значення. Скажу лиш: особа не в штанях у платті; ну, й відповідної, значить, статі. (Для вас це нічого може й не значити, але для мене то прошу пробачити!). 11 о в и в и ня То навіть добре. То навіть модно: «Жертва мистецтва!..» Звучить благородно... (Але чого ж це, дозвольте спитати, через ОТІ ГОДИННИКИ КЛЯТІ жертвою саме мені лягати?!)... Словом, о п’ятій, на місці призначенім кров з носа! буду таки на побаченні... (МОГЛО Б І ЛІРИЧНИМ БУТИ, ЯКБИ...) Дві доби я одлежувався по тому, не вилазив суботу й неділю з дому... Та от біда! зіпсувався годинник. Відстає. За хвилину на дві хвилини. Але, як прикинуть сюди і туди, то, власне, й нема, щоб аж дуже, біди: на вулицях вигідні і практичні висять же годинники електричні. Так що порядок. Не треба гвалту. Я вирушаю. У скверик. На п’яту. Будь ласка на розі й годинник одразу є. Висить собі. Третю годину показує. Можу годинку в кожному разі ще й погуляти: дві ж у запасі! йду потихеньку, нога за ногою. Чого ж то, ніби на пожар, поспішати... А з побаченням... Що ж, попросив я пробачення (по телефону) в моєї симпатії і знову домовились про побачення. На тому ж місці. Рівно о п'ятій. І знов: на годинниках танець дивний, і знов: я чешу, як реактивний... Шурхнув з-за рогу, і через дорогу. і мало не збив «Швидку допомогу»... І, зрозуміло ж таки, що знов... Ех, що й казати?! Прощай, любов!.. Та нині у мене знову побачення, але не мають годинники значення... Он знову годинник переді мною. Я до нього, а серце в п’яти!.. есять на шосту! Побий тебе трясця! Невже побачитися не вдасться?! Знов поспішаю, бо тисне час: через п’ятнадцять хвилин сеанс. Біжу через вулицю з того скверу, і просто в обійми!.. Міліціонеру. «Прийду, сказала, рівно о Ну, нині уже не прийдеться ждать їй. Часу є досить. Не поспішаю,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"