ГУМОР І САТИРА

Перець 1968 №03 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1968 / № 03 / Сторінка № 7

Перець 1968 №03 Сторінка 7. Мал. А. ВАСИЛЕНКА Надрукуйте мою критику... (Замість літературного огляду) Перед Новим роком завітав у редакцію мій односельчанин, дядько Никодим приїхав побазарювати у Києві. Пишуть люди? кивнув на купу листів з редакційної пошти. А про що, коли не секрет? Та от, кажу, Галина Пузир з Вінниччини вірша прислала і таке написала: «Прошу пропу ниє в журнал «П раз пройдет на другой будит луч-ше. Прошу не отказать. Сочиняю я очень хорошо так, что постараюсь на другой номер после зтого». І що ж, надрукували той вірш? Давно. Вона його з друкованого й списала. То вірш Степана Олійника. стити зто сочине-Іерець». На первьій ж, Ти диви! підвів брови земляк. А ще що пишуть? Ось, узяв я інший лист, Володимир Сторож із Хмельниччини теж вірша прислав і теж написав: «Прошу надрукувати мою критику під назвою «Про бабу-стиля-гу» у журнал «Перець» чекаю друку або відповіді до мене...» І теж виходить оте саме, що ти казав? Те саме. Списав у поета Миколи Сома. Несерйозні, видать, то люди, підсумував дядько Никодим. Всякі трапляються. Іван Коваленко з Сумської області дуже, наприклад, серйозного листа написав: «Прошу вас прийняти мене в вашу редколегію «Перцю». Я склав декілька рядків гуморески. Якщо ви бажаєте, щоб я писав, то опублікуйте в журналі за цей місяць. Я буду писати». І вірша прислав хорошого. «Свиня свинею» називається. Значить, візьмете в ту редколегію, чи куди там? Та автора вірша взяли б, але, на жаль, він уже давненько-таки помер. Степаном Руданським його звали. Отак, - здвигнув дядько пле- чима, - виходить, І небіжчиків не щадять. Нікого не щадять. Але більше до живих тягнуться. Он якийсь Федір із Жмеринського району списує і з Анатолія Косматенка, і з Юрія Кругляка. А сам за різні прізвища та адреси ховається то він як Голубівський у селі Чер-нятині чи у Токарівці вискакує, то як Зелінський у Браїлові. Валерій Безкоровайний з Луганська облюбував собі Василя іва-щенка; волинянин Василь Теслюк пробував було проскочити в друк на спині свого ж земляка Михайла Хижка. А оце прислали Василь Шарій з Житомирщини І Марія СтавниковИц з Львівщини... І все чуже? не міг заспокоїтися дядько Никодим. - Ні, помилки їхні. Ну й ну! розвів мій землян руками. Вже и не знаю, як таких людей назвати! Плагіаторами вони називаються, пояснив я. Дядькові Никодиму аж дух перехопило: Ти бач, яке гарне та культурне слово для них придумали: пла-гі-атор! Якби не розтолкував, то я подумав би, що то щось порядне. А воно ж, виходить, злодій, як би от мій сусід він замолоду теж цим ділом промишляв. По ярмарках, правда, бо для писання грамоти йому бракувало. Але, видно, якусь совість усе-таки ще мав, бо з краденим на широку громаду не пхався... Пішов дядько Нинодим базарю- * вати. А я сів та й замислився: що ж…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"