ГУМОР І САТИРА

Перець 1968 №22 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1968 / № 22 / Сторінка № 7

Перець 1968 №22 Сторінка 7. ПОМИРАТЬ НАМ КИ РАНУВАТО щонайменше три години), причому виявляється, що машини на час, зручний клієнтові, немає. Просиш машину на четверту годину дня, а її можуть прислати тільки на першу. Вінки ще не прибули, а труну оббити червоною матерією можна тільки завтра. З оркестрами питання продовжує залишатися відкритим: три на місто. У поховальній конторі кажуть, що вивчають цю проблему. Нам здається, що для вивчення її часу було чимало. Мабуть, прийшла пора від вивчення проблеми перейти до її конкретного розв’язання. У листі, підписаному товаришем Шевалгіним, зокрема був такий пункт: «Виконком міськради депутатів трудящих прийняв рішення про пере- дачу з загсів у магазини похоронних речей і оформлення поховань, видачу довідок про ОСЬ ЧОМУ. В номері другому журналу за цей рік було вміщено нашого ейлетона «Помирать нам ранувато». Йшлося в ньому про те, що вмерти значно легше й простіше, ніж поховатися. Похорон навіть у великих містах республіки перетворюється у складне та марудне «міроприємство». Для того, щоб була «вирита заступом яма глубокая», треба добряче по-побігати. Фейлетон викликав чимало від- гуків. Редакція одержала багато листів, що множили факти, наведені у фейлетоні. Але серед цих листів найбільшу увагу привернули листів, що « до себе два, які запевняли редакцію, що з недоліками у поховальній справі буде покінчено. Перший лист підписав начальник комбінату похоронних підприємств м. Києва т. Шевалгін, другий лист підписав заступник міністра комунального господарства УРСР т. Бугаєнко. Обидва листи переконували редакцію і авторів фейлетону в тому, що вони можуть спокійно по- И мирати хоч завтра похоронять їх на високому рівні. Та й не тільки їх! Кожного, кому спаде антазія померти після вжиття заходів у відповідь на виступ журналу. Минуло десять місяців. Строк чималенький. Майже рік. На превеликий жаль, авторам фейлетону довелось за цей час кілька разів бути на похоронах проводжати в останню путь своїх товаришів. Іншими словами кажучи, ми були сумними свідками й учасниками кількох похорон. Що можна про них сказати? Про похорон взагалі нічого веселого не скажеш, але нам хотілося б розповісти про зміни на краще в самій організації цього сумного «мі-роприємства». Проте бажанням нашим не судилося здійснитися. Доводиться дослівно цитувати самих себе, наводячи цілі абзаци з першого фейлетону: «...Привезли труну, а вона із сирого дерева та ще й свіжопофарбована, мастить все, до чого не доторкнеться, а її ще ж на плечах виносити! Оркестр прийшов і, хоч гроші одержав сповна, нервує і підганяє, бо на нього чекає інший «жмурик», а автобуса досі немає... Заплакані родичі висять на телефоні». До речі, про оркестр і про автобус. Оркестрів як було на Київ три, так і залишилося, хвалити бога, жоден не розпався. Скористатися «офіційним», а не «лівим» оркестром вдається лише щасливчикам, якщо «щасливчиками» можна назвати родичів покійного. Оркестранти являють собою досить мальовничий творчий колектив. їхні різнобарвні і по-спор-тивному легкі туалети настроюють зовсім не на елегійний лад. Здається з їхніх труб поллється зараз не траурний марш. Туалети хлопців і весь іх вигляд запрошують послухати новий «шейк», «твіст» чи «медісон». смерть». З одного боку це правильно, бо зменшує зайву інстанцію на шляху до поховання. Але час витрачається чималенький, бо в самих магазинах не встигають оформляти документи. г Квітів на центральному міському кладовищі як не було, так і немає. Поставили два кіоски, але вони завжди закриті. Щодо якості домовин, які виготовляє виробни- чо-реставраційний комбінат (директор т. Лиха-чов), то якість їх така сама (читай…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"