ГУМОР І САТИРА

Перець 1968 №13 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1968 / № 13 / Сторінка № 7

Перець 1968 №13 Сторінка 7. Мал. К. ЗАРУБИ Все-таки їм пощастило переманити його в своє спортивне Товариство. Полтавщина здавна славилася галушками. І хлібом. Пахучим полтавським хлібом. Полтавчани кажуть: «Хочеш справжнього полтавського хліба, їдь у Семенівку». І я поїхав. Прямо на завод. Завод привітав мене незвичайним ревом: Бу-е-е! Бу-е-е! Бу-е-е! Перше враження, ніби реве осел. Друге ніби ріжуть корову. Що за звір реве? питаю. Машини. Тістомісильні машини, відповідають. А що, їх ріжуть? їх вже давно порізали. Механік заводу О. С. Миколенко якісь язички їм поодрізав. Тому й ревуть. Те, що машини ревуть, не страшно. ЧОМУ РЕВУТЬ МАШИНИ? Страшніше, що вони стрибають. Уявляєте залізну діжу вагою до чотирьохсот кілограмів, яка танцює. А біля неї танцюють п'ять жінок. Тримають діжу і руками і ногами. Це зветься комплексною механізацією. Три тістомісильні машини має обслуговувати одна жінка. Але одна не обслужить і одної. Навіть, якби вона мала комплекцію і силу Жаботинського. Тому, як машина реве, до неї біжить увесь цех. Біжать приборкувати. Не біжить тільки директор заводу В. П. Третяк. Він байдужий до реву. Байдужий до скреготу. Байдужий до голосу робітниць. На Семенівському хлібозаводі двадцять шість тістомісильних діж. З цих двадцяти шести спокійно пово- дяться лише дві. Решта ревуть. Решта несправні. Директор заводу разом з механі- ком безпорадно розводять руками. Що ми, мовляв, можемо. Нема язичків і болтиків. Формувальної машини для бубликів і булочок нема. Ніде нема? Та ні. Є в Черкасах. Але треба їхати. Бак для води є в Полтаві, але треба їхати. Раковини є на базі райспоживспілки, але треба йти. Формувальні машини також десь є. Але треба їхати. Усе є. Нема тільки кому їхати, нема кому йти. Бо нема господаря на заводі. Тому бублики крутять вручну. Тому, як дирекція заводу не крутиться, плану ніяк не викручує. Говорити про перевагу механізованої праці над ручною не треба. А ось В. П. Третяк воліє, щоб хліб випікали допо- топними методами. Тоді не треба болтиків і язичків. Тоді ніхто не говоритиме про поламані механізми, ніхто не вимагатиме їх ремонту. В. П. Третяк у своїх поглядах на механізацію ручної праці не єдиний. На…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"