ГУМОР І САТИРА

Перець 1968 №24 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1968 / № 24 / Сторінка № 7

Перець 1968 №24 Сторінка 7. Чого йому тільки не читали, чого не показували, а йому все мало. Ти його запрошуєш на актив, ти йому роз’яснюєш, проводиш з ним бесіди, показуєш йому фотознімки, кінофільми. А йому все мало. Ти його попереджаєш, ти його знайомиш з положеннями, з розпорядженнями. Ти його лаєш, проколюєш дірки в талонах, позбавляєш прав, а він робить по-своєму. Одним словом, у НЬОГО своє хоббі. Своєрідне, оригінальне, ні в кого не запозичене. У нього своє ім’я. Автопорушник. Оце про нього і піде мова. Оце він такий малосвідомий і невиправний тип. Мало сказати тип. Варвар! Варвар з битого шляху! Може, ви заперечуєте?! То скажіть, будь ласка, як можна назвати водія автомашини О. Гунька з Кременчуцького автозаводу Полтавської області? Добре хильнувши під «Червоними вітрилами» (назва ресторану в м. Летичеві Хмельницької області), 0. Гунько вирішив проїхатись з вітерцем. Не встиг, ян кажуть, лягти на курс, як збив двох перехожих. Збив і, гадаєте, зупинився?! Нічого подібного. Одного ще раз переїхав, а другого, помітивши у канаві. закинув у кузов і натис на стартер. Зупинили чолов’ягу аж у Вінницькій області. Зупинили не одного. У кабіні сидів ще й майстер Кременчуцького автозаводу В. Вуз Гуньків начальник, а в кузові, стікаючи кров’ю, лежав потерпілий. То як ви накажете тепер називати отаких лихачів: порушниками? Чи тани варварами? А візьміть, приміром, Осадчу-на з Хмельницького комунспец-трансу. Чоловік перед тим, як заправити машину водою (Осад-чук працює на підмітально-поливній машині в м. Хмельницькому), сам заправляється тим, чого водою аж ніян не рекомендується розбавляти. Заправившись, мчить. По лівій стороні вулиці. Мчить і, звісно, збиває. Спочатку одну машину, а через 10 метрів другу. Збиває і щезає. Чолов’ягу знаходять. Відбирають права. Чолов’яга уже не варвар. Він уже ягня. Пускає крокодилячу сльозу. Вину всю звалює, звичайно, на зеленого змія. Того самого, що горить синім полум’ям і довго не гасне. Мал. В. ГЛИВЕНКА Диви, ховається. який скромняга, за нього тоста п’ють, а він під столом БОРИСЬ, Є й інший різновид порушників. їх називають «Аящо». А я що? Хіба я винен? Наказали. От і їду. Ці не вживають грамів, але порушують. Переважно не самі. Разом з начальством. Вони найчастіше стрічаються перед святами, розповідає мені Володимир Дмитрович Вельський начальник шляхового відділення Державтоін-спекції Хмельницької області. Володимир Дмитрович психолог. Одних він пізнає по колесах, інших по запаху, і обох разом на віддалі. Зупиняємо першого. З наступаючим святом вас! ввічливо вітається Володимир Дмитрович з водієм самоскида з Комаровецького хлібоприймального пункту (Де-ражнянський район). Куди шлях держимо? На Хмельницький! Що веземо? Яблучка! відповідає шофер. До новорічного столу? Шофер знизує плечима: А я що! Товаришу капітан. Мене директор Лавров послав. Сказали завезти везу. Що тут скажеш, крім того, що хай легенько гикається т. Лаврову в ніч перед Новим роком. Хотілося, щоб відгиналося в цьому році і товаришам з Го- родоцької автобази (керуючий т. Дрозд), їхні машини теж частенько возять замість необхідних вантажів на державні об'єкти то кошик грибів у самоскиді,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"