ГУМОР І САТИРА

Перець 1968 №24 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1968 / № 24 / Сторінка № 5

Перець 1968 №24 Сторінка 5. Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО Алло, дайте місто! Для порівняння згадаємо, як було раніше. Ні, в 9ІЗ-му році, а всього лише 10 років тому в с. Княжичах Києво-Святошинського району, де на весь колгосп був один-одні-сінький телефонний апарат. Про нього й мова. Телефон майже ніколи не працював О, для цього були підстави: діти у дротах змія заплутали, якийсь пекельний водій телеграфного стовпа збив. Зв’язок також порушувався на відлигу, на дощ, на вітер і з багатьох інших причин, не з’ясованих досі. В селі говорили: Знову телефон не працює видно, дощ буде. Це стало прикметою... У тих рідкісних випадках, коли телефон ні з того ні з сього раптом починав працювати, в колгоспній конторі збиралось чимало бажаючих подзвонити до району Було це непросто Годинами по черзі крутили ручку телефонного апарата, схожого на м’ясорубку, час від часу стомлено гукаючи: Алло, станція! Комутатор, алло!.. Аж поки комусь щастило почути в слухавці такий жаданий, такий чарівний, такий милий голос чергової телефоністки. Дівчино! Рідна! Дайте місто! благав щасливець. Я вам не рідна, комизилась дівчина. А місто зайняте! Місто було завжди зайняте. Дівчину умовляли гуртом, видираючи один у одного трубку, сварили ся. Нарешті, дівчина не витримувала: А що V вас трапилось? Пожежа! Тільки так вдавалося «отримані місто. Отаким був зв’язок колись. Те-пер інакший. Порівняйте самі. На території колишнього колгоспу, і тепер в радгоспі, встановлено 27 телефонних апаратів. 1 не отих м’ясорубок, а новеньких, з цифрами ТАН-6 звуться. Відпала в людей по треба за кілька кілометрів бігти до телефону, крутити ненависну ручку, гукати дівчину. Варто лише простягнути руку, підняти трубку і елегантно, одним пальчиком набрати номер 1 все. В повному розумінні. Бо на цьому всі контрасти закінчуються. В трубці тихо, як у лісі опівночі. Чи воно на дощ, чи діти змія заплутали... Заради справедливості слід зауважити, що в телефонній трубці не зав жди тихо. Іноді чути музику, іноді щось шкварчить, іноді пікає, іноді тукає, іноді свистить. Іноді хочеться пожбурити телефон у вікно. Щоб побороти спокусу, слід накрити телефон газетою і уявити, що у вас його взагалі нема і не було ніколи. Проте це так близько від істини, що навіть уяви не доведеться особливо напру жувати. В ті дні, коли телефон працює, виникає пристрасне бажання подзвонити до М. Л. Глухмана, що відповідає за телефонний зв’язок у районі, і відкрити йому свою змучену телефонними несправностями душу Сказати йому, що навіть гра у зіпсований телефон, коли довго затя гується, і то набридає. Але це вам навряд чи вдасться. Не забувайте, що «місто зайняте». Досі не звільнилося. Що ви хочете із двох нових ліній до Боярки працює чомусь одна. Хіба…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"