Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1968 №11 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1968 / № 11 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1968 №11 Сторінка 2. Мал. С. ГЕРАСИМЧУКА Добре, що в нас трохи день встигав зіграти лише дві штати скоротили: раніше я за робочий партії. У ВАС, вибачайте, траплявся такий упертий сусіда, чи мо’ й близький друг, що ти йому смалене, а він тобі стрижене? Ніяк добрим словом не переконаєш. У мене, признаюся вам, отакий настирний друг оце виявився. Переконую його, а він вухо чухає й не переконується. Звати й іменувати мого друга Василь Петрович. Ось послухайте, які критичні вибрики викидає мій друг. Помандрував я по селах і містах нашої славної Полтавщини. Спочатку заїхав у село Великі Сорочинці. Ознайомився що і де та й захотів порадувати Василя Петровича: Друже! пишу. Ох, якби ти побачив, який у Великих Сорочинцях двигонули Палац культури, якби глянув, ти б, їй-бо, од радості ахнув. Завершили, додаю, й будівництво двоповерхової бібліотеки... УПЕРТИЙ бібліотеку, оту, що містилася в допотопному будинку, де колись торгували оселедцями. Дак учора впала стіна і дах провалився. тишку у полтавських дитячих бібліотеках не було й нема. Візьмемо для прикладу першу дитячу бібліотеку, що розташована на вулиці Пушкіна. Дак тут не тільки нема, де сісти, а ніде й постояти. Нарешті вирішили: одвоювати місце у житловому будинку, що його будує Турбомеханічний завод по вулиці Халтуріна. шість кімнат і зал умовно відвоювали... Але тільки умовно, бо й завод не дав зівка: почав і собі наступати. Спочатку відбив одну кімнату, згодом другу, третю, четверту. Дійшовши до мого захоплення, де я од душі гукаю; а яка розпрекрасна міська бібліотека у Кременчуці! Це, кажу, взірець, як уміло треба нести людям художнє слово. Ось де воістину ідейно-виховна школа, Василь Петрович гнівно почав дорікати: хай твоя палка любов до бібліотек, пише він, - хоч одним оком гляне Оцим словом двоповерхова бібліотека я й ухопив за живе Василя Петровича. Ах, ах! відповідає мені. А у нас, в Полтаві не тільки двоповерхової, одноповерхової не будують. Ти ж пам’ятаєш п’яту бібліотеку, оту, яку кожного року перетягають з двору в двір? А оце на конях її перевезли у житловии будинок на вулицю Фрунзе, 90. Приміщення малогабаритне, непристосоване. Невистачає місця, де книги розікласти, і вони бідолашні лежать «масовим тиражем» на підлозі. Не може бути, негайно одписую, щоб отаку масову бібліотеку та загнали в житловий фонд? Єй-єй, загнали. От кому повезло, дай це третій бібліотеці. Що пощастило, то пощастило. Міський Палац культури збудував гримірувальну, костюмерну... У міськраді роздивилися, похвалили за ініціативу і наказали: «Пробийте іще два вікна, і ми сюди перевеземо бібліотеку номер три». І що ж перевезли, а гримірувальну, костюмерну в коридор перенесли. Куди ж, питаю по телефону, шосту біб- ліотеку перенесли? На колесах перекотили у літературно-меморіальний музей імені В. Г. Короленка. Звісно, усіх книг музей не зміг прийняти, то ті книги, які не вмістилися, ожередом поставили в садку. на вулиці полтавські. Які тут чудові бібліотеки стояли і яких, на жаль, не стало. Пригадуєш, у Першотравневому провулку красувалася двоповерхова бібліотека. Не бібліотека, а диво бібліотечне. Видворили бібліотеку, а вселили, чи бач Із села Солониці я переїхав й сповіщаю:…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"