Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1968 №16 Сторінка 5

(Гуморески)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1968 / № 16 / Сторінка № 5
Перець 1968 №16 Сторінка 5 - Гуморески. ТАК УЖЕ, видно, людина створена: доки її, як паршивого кота, не ткнуть мордою куди слід, сама своїх недоліків не побачить. Буду самокритичним. Багато років і я не помічав своїх недоліків. Гірше того, вважав себе кмітливим і навіть розумним. А ткнули, значить, мордою прозрів. Зрозумів, що до розуму да-а-леко! Побачив, що важкодум я, та ще й завершений. Дійшло не до мене за обставин досить-таки своєрідних і дещо смішних. Якось одержали ми прогресивку, от і вирішили посидіти в товариському колі. Здавалось, звичайнісіньке це діло. Ну, скинулись, посиділи та й розійшлись. Аж де там! Нашого пащекуватого Ковбика ніби чорт за язика сіпнув. А давайте, сказав Ковбик, домовимось, щоб перед кожною чаркою тост був. Я окинув поглядом стіл і заспокоївся. «Один, два, три, чотири... шість... десять... тринадцять. Е-е, думаю, доки до мене черга дійде, можна вірша придумати, та чи вже буде кому слухати». Доки я так оптимістично міркував, Ковбик бадьоро почав: Цілком впевнений, що висловлю думку всіх присутніх, коли запропоную підняти чарки за нашого Андрія Трохимовича. Тут він повернув своє мідне плескате обличчя у бік директора і вів далі: Усі наші досягнення це справа ваших рук і вашого таланту, Андрію Трохимовичу. За ваше здоров'я! «Правильно. Хороший тост, зробив я висновок, кладучи на хліб чимале кружало язикової ковбаси. Це саме і я б сказав, бо без директора які можуть бути досягнення». Ніби на підтвердження своєї думки, я помітив, як Андрій Трохимович вдячно кивнув Ковбикові. За хвилину підвівся з чаркою тонкошиїй і довгоносий Дерун У колективі його прозивають «Ко- ГУМОРЕСКА лумбом», бо він у кожному новому керівникові відкриває щось таке, чого інші не помічали. Я проголошую тост, немов суха осика, заскрипів Дерун, за широку і добру душу Андрія Трохимовича! «Теж вірно. Теж добре сказано, вдався я до роздумів над словами Деруна. На те воно й керівник, щоб у нього була широка і добра душа». Мені захотілося ще й поділитися своїми думками про тост «Колумба», тому я обернувся до Маслюка, який сидів праворуч, і прошепотів: Правильно! Чужа душа темний ліс! Ги-ги! вишкірився Маслюк, тоді раптом сховав зуби і до мене: Ви що?! Я не встиг проаналізувати такої реакції Маслюка, бо почав говорити Коловоротний. На мій подив, цей чомусь зовсім не хвалив директора, а хвалив його дружину. Але з виразу обличчя Андрія Трохимовича не видно було, що він гнівається чи ображається. «Власне, це закономірно, що й про директоро-ву дружину тут говорять, доводив я сам собі. Був би директор нежонатим чи вдівцем, хіба б ми мали якийсь порядок?…
 Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"