ГУМОР І САТИРА

Перець 1968 №14 Сторінка 11

/ Перець /Журнал перець / Рік 1968 / № 14 / Сторінка № 11

Перець 1968 №14 Сторінка 11. Відомо: риба істота невибаглива. Тільки того й хоче почувати себе, як риба у воді. І води вона не вимагає якоїсь особливої, дистильованої там чи важкої. Вона згодна й на звичайну, аби була не забрудненою. Про ці свої скромні вимоги кожна рибина могла б заявити у повний голос, якби вміла говорити. Але риба говорити не вміє. І коли вам хтось розповість, ніби якась рибка, бодай і золота, заговорила людським голосом, знайте: то з казки. В житті такого не буває. У житті риби, попавши в загиджену воду, перевертаються пузом догори, І гинуть. Мовчки. 1968 року забрати звідти худобу і більше її там не тримати». Но-лю-зно- Санінспектори, не прискіпуючись до стилю викладу, повірили. А гас слова не додержав. Знову б'язно акта чергового підписав, ву черговий штраф в двадцять бованців сплатив (то для санінспек-ції максимальний) і знову гноївку в Серет спустив. І чхав собі на здоров'ячко. Та зате чханням своїм довів: його дрібненькими штрафами не проймеш. Неефективний, виявляється, спосіб, щоб таку специфічну нежить вилікувати. Як той казав, «не бе-рьоть». Поки що лікарі тримаються, не від кривають майданчика. Та чи надов- го? Досвід показує, що довго витримувати тиск подібних листів і теле- а завжди. Мудрі люди радять: ліпше не давати дозволу на відкриття підприємства без відповідних очисних спо- Якийг до речі, наочно показує, що найлегше в житті давати ближньо- му поради. Виконувати ж ці поради важче. Будується в самому Тернополі великий бавовняний комбінат. Санепідстанція, державна водна інспекція б'ють на сполох: будівництво очис- То ж невже, справді, на Тернопіллі так і не можна знайти дійових засобів для боротьби з цією злісною не-життю?! Чей же боряться он скільки організацій: і санепідстанція, і водна інспекція, і рибна інспекція, і управління по охороні природи. Можливо, зауважив я, кра ще зосередити цю справу в руках однієї організації. Та надати їй такі права, щоб могла замість десять разів міряти один раз одрізати, тоб то замість десять разів штрафувати один раз з відповідальної посади зняти. То, либонь, добре було б, погоджуються інспектори. А ще ми мріємо, аби в цю боротьбу ак- I ще у риб є одна прикра вада: вони не вміють чхати. А от люди, як відомо, чхати вміють. І це подекуди рибам боком... чи то пак... зябрами вилазить. На практиці воно відбувається у такий спосіб. Є в Теребовлянському районі село Струсів. У самому центрі його розташовано відгодівельний пункт, що майже з усіх боків омивається річкою Серет. На пункті багато худоби. І в силу чисто біологічних обставин тут скупчується велика кількість гною і сечі, яку в силу вже зовсім інших обставин звідси не вивозять. Гноївка, відчутно даючи знати про себе мешканцям навколишніх будинків, акуратно тече в Серет. А вже там, риби, наковтавшись її, перевертаються пузом догори... При чім же тут чхання, питаєте? Ось при чім. З приводу антисанітарії на пункті не раз уже попереджали голову кол госпу «Паризька комуна» Я. Г . Но- гаса, не раз акти складали, не раз штрафували його. А Ярослав Фло-ріанович каже: Чхати я на теє діло хотів... І слід віддати належне: слово в нього з ділом не розходиться. Чхає. Регулярно. Коли в січні Ногаса вп'яте оштрафували, він, як завжди, охоче акта підписав та ще й слізне зобов'язання склав: «З усіх недоліків нами вивезено із сечозбірників тільки гноївку... Зобов'язуюсь…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"