Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1969 №14 Сторінка 5

(Гуморески)
Журнал Перець 1969 №14 Сторінка 5 - Гуморески. ДАЛИ ПЕРЦЮ! У колгоспі «Росія» Іллінецького району на Вінниччині плановиком працювала т. Москалюк. І якось вона так хитро планувала, що чималенькі суми артільних грошей собі в кишеню клала. Тільки від пильних людських очей не сховалася. Колгоспники написали листа до редакції жур налу «Перець», і Москалюк на гарячому впіймалася. Завідуючий сільськогосподарським відділом Вінницького обкому КП України т. Баланенко повідомив, що факти повністю підтвердилися. Москалюк з посади плановика знята і виключена з партії. З неї також стягнуто і повернуто в касу колгоспу 490 крб. Дружні шаржі А. АРУТЮНЯНЦА Одного разу я заплатив таксистові рівно стільки, скільки було на лічильнику: просто не виявилося зайвих грошей. Він не вилаяв мене. Він так рвонув з місця машину, що мене з голови до ніг накрило хвилею грязюки. Я чистив костюма і мовчки лаявся: «А чого це я повинен давати? По-перше; він такий же трудящий, як і я, а, по-друге, це принижує людську гідність». Отоді я й вирішив раз назавжди: «Більше ніколи не принижуватиму людської гідності». Про цю свою клятву я згадав у перукарні. І вибив чека, на 19 копійок: стрижка без освіження. Коли я поклав чек, перукар подивився на мене, як на останнього покидька. Він туди-сюди крутив в руках мою голову, гидливо торкаючись пальцями то зліва, то справа, ніби замість голови я підсунув йому брудну шаньку, набиту падо-лішнім вівсом. Стриг він «шаньку» на відстані, відвертаючи носа, щоб не бачити її. Машинку підносив до голови на одну мить тільки для того, щоб видрати черговий жмут волосся. Добре, що катування тривало дві-три хвилини цього часу, вважав перукар, досить для мене. Геть очманілий від болю, я вирвався з цієї перукарні, щоб заскочити в іншу. Ніякі допоміжні роботи вже не могли врятувати мого «бобрика». Він безнадійно запоров його. Треба було стригтись, як кажуть, налисо. Мушу вам сказати, що людина я виняткової сили волі. Коли щось надумаю, то хоч через кинутися в тепле принадне чудо, яке зробив з мого далеко не нового пальта цей чарівник в образі швейцара. Спасибі! сказав я по можливості холодно, з деяким презирством потягнувши своє пальто за комір. Прошу, прошу, лагідно посміхався чарівник, міцно тримаючи мій одяг, як бабуся лотерейний квиток, на котрого випав, принаймні, холодильник. Я трохи натиснув, потягнувши за одвороти. Де там. Як у лещата потрапило. Хе-хе! криво осміхнувшись, намагався я видрати пальто з його пазурів. Хі-хі! люб’язно шкірився він і енергійно підштовхував правицею, мріючи загнати мене в один з рукавів, мов більярдну кулю в лузу. Боротьба була глухою і впертою. Ну, справді, я з пелюшок сам одягаюсь, говорив я, не випускаючи одворотів. Я не звик... Це протирічить моїм поглядам. Спробуйте раз, а потім піде, заохочував швейцар. Ану ж бо! Нізащо! індичився я. Облиште зайву скромність! Для мене честь одягнути такого вельмишановного добродія, брав на абордаж швейцар, мертвою хваткою вп’явшись у пальто. Нерви мої не витримали. Одчепись, чайодрал! заволав я, щосили смикнувши за одвороти. Вони жалібно вискнули, наче гальма на повороті, і вільно попливли вниз, як полум’я по кінострічці. Народний артист СРСР Борис РОМАНИЦЬКИЙ. ГУМОРЕСКА крупорушку пропускай, а стоятиму на своєму. Отож тимчасові невдачі не…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"