ГУМОР І САТИРА

Перець 1969 №02 Сторінка 4

/ Перець /Журнал перець / Рік 1969 / № 02 / Сторінка № 4

Перець 1969 №02 Сторінка 4. Ма.і С ГЕРАСИМЧУКЛ Не Оббивайте Порогів Десь з півстоліття тому наші далекоглядні попередники угледіли в ендокринології перспективну науку. Створили у Харкові науково-дослідний інститут ендокринології. Поруч з інститутом експериментальний завод. Інститут і завод під одним дахом існували, препарати створювали, людям допомагали. Та помізкували у главках і вирішили інститут від заводу відділити. Усе підрахували, усе врахували. Не врахували тільки одного, що в інституті науково-дослідному, в закладі медичному, крім професорів та співробітників різних рангів, повинні бути і прибиральниці. А їх нема. І кажуть, що не буде. Бо штатним розписом не передбачено. Тому й Міністерство охорони здоров’я УРСР впровадило для колективу інституту систему Наукової організації праці (НОП «Не оббивайте порогів»). А порогів багатенько. Є що оббивати і мити є що. Дивно, що за цими порогами науковці інституту встигають створювати препарати і писати наукові праці. Правда, швабра так увійшла в творчий процес професорів та кандидатів, що вони орудують нею не гірше, ніж пером. Кажуть, що зараз в міністерстві підраховують, у яку копійку влітає державі оте «НОП». м. Харків. А. КОЛОС. РІЗЬБА НА КАМЕНІ Ніколи не думав, що тан легко можна стати генієм. І гадки навіть не мав, що кожен, кому тільки заманеться, може стати автором художнього шедевру. А оце прочитав книжечку і прозрів. У цій книжці, між іншим, наводяться слова одного з найвидатніших митців нашої планети, котрий на запитання, як він створює свої геніальні скульптури, відповів: А це - дуже просто: беру каменюку І відсікаю від неї все зайве. Осяяний таким відкриттям, я не став гаяти золотого часу, придбав брилу першосортного граніту і тут же приступив до діла. Без зайвої скромності скажу, що діло у мене зразу ж закипіло, і десь так тижнів за три я вже міг себе вважати автором цілком завершеної скульптурної композиції, яку я умовно назвав «Купа щебеню». Природно, що, ставши автором такої монументальної праці, я зажадав, щоб її прорецензував хтось із спеціалістів. Ви знаєте, сказав мені Іван Тодосович Коваль, директор Одеського художньо-виробничого комбінату, з того, що ви натворили, може вийти цінна річ. Тисяч отак, я думаю, на вісім десять. Тільки, знаєте, вам, як людині творчій, не можна зупинятися на досягнутому. Добавте до свого щебеню ще І цементу та піску і ліпіть, ліпіть, ліпіть. Я певен, щось у вас виліпиться. Одним словом, дерзайте! Даруйте, скромно перебив я його. Але ж у мене нема практичного досвіду... Пусте. Досвідом з вами охоче поділиться А. Рапп. Скульптор є у нас такий. Ділитися він любить. А де його можна бачити? Мені роз’яснили: Анатолій Емільович Рапп живе і працює в Одесі. А натхнення для своєї творчої праці він черпає на селі. Мене навіть зорієнтували, де і в якому селі я маю найбільше шансів зустріти Раппа. Був у вас працівник одеського художнього комбінату? поцікавився я у колгоспі ім. XX з’їзду КПРС. Був. Черпав? Ще й як! Вичерпнув з колгоспної каси 3800 карбованців. Щоб я часом не подумав, що приїжджий товариш колгоспну насу обікрав, мені розтлумачили: За роботу, звичайно, одержав. «Навіщо, сказав, вам отой комбінат, оті вередливі ху дожні ради і причіпливі бухгалтери?! Можна ж і без них обійтися. Вдаримо по руках і я вам такий монумент устругну, що тільки ахнете!». Минуло два місяці, і ми переконалися, що чоловік слова додержав. Ось він пам’ятник «Солдат з вінком». Зразу і не повіриш, що це зробив драпірувальник. Який драпірувальник?! Звичайний. Данило Васильович Цуркан, кадровий працівник Одеського художньо-виробничого комбінату. Виходить, не на…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"