Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1969 №12 Сторінка 8

(Гуморески)
Перець 1969 №12 Сторінка 8 - Гуморески. Веселий об'єктнії АРТ БУХВАЛЬД ТЕЛЕРОЗЛУ ЧЕННЯ ГУМОРЕСКА Фото В. ГРЯЗНОВА УЮТСЯ В ГРИ Киностудии С іочни т іес у пс я. л ЛЮІЇПО ЦбЄ П4 С С06ЄННО Н 0 ГЩЯН МДМ 6ШС. Алло, мамо! Моя половина у вас? Що? Що?.. Не хоче говорити зі мною? Ще сердиться на мене? Але з того часу вже минув тиждень. Скільки ж можна гніватися? Та ні! Нічого не сталося... Абсолютно нічого... Ну, ти знаєш тільки її версію... А насправді було це так... Минулої суботи... Що? Ну, так. Я пообіцяв їй, що буду копати город, але ж тоді я ще не знав, що по телебаченню передаватимуть матч між Пітсбургом і Денвером... А що -» Я хотів подивитися футбольний Тан, справді до того часу я слухав по ра- То ж був найголовніший в суботу я казав їй... Що Ага, згадав. Я запитав н, чому вона не ма-не Без слів. А насправді було це так ж тоді я ще не знав, що по телебаченню' передаватимуть матч між Пітсбургом і Денвером... А що тут поганого? Я хотів подивитися футбольний матч... Так, справді до того часу я слухав по радіо репортаж про зустрИ між Нотр-Дам і Військово-морською школою, матч тижня! Неправда, ж саме?.. поставила пиво в холодильник. А вона тобі, буть, сказала, що я не хотів сідати їсти? Це зовсім так. Спочатку я дивився скачки фінальні заїзди, а потім передали останні спортивні вісті, І я сказав, що після вістей уже вимкну телевізор. Але тут, як на те, почався хокейний матч. Я попросив її принести щось перекусити до вітальні, і знаєш, що вона мені відказала? «У нас дома не ресторан, а ти не великий пан, візьмеш сам»! Ну, скажи, чи так треба поводитися зі своїм чоловіком, який дивиться по телевізору хокейний матч? ...Ох, мамо, вона завжди перебільшує! Боротьба закінчилася лише після дванадцятої. Нехай не відмовляється. Коли ми одружувалися, вона ж знала, що мені подобається класична боротьба. Я ліг одразу ж після того, як оголосили результати дентської олімпіади... Коли, в неділю? Так, пригадую, вона щось казала про хімчистку, ши спочатку, що пишуть у газетах про матч між Військово-морською школою і Нотр-Дам, про скачки і про хокей. Не встиг я їх проглянути, коли по телевізору почався матч з регбі між «Червоношкі-рими» і «Яструбами»... Неправда, я їй дозволив заходити до вітальні... Так, я послав її до дідька, бо якраз у той момент, коли Чарлі Тейлор був готовий провести м'яч, вона причепилася з розмовами про те, якого кольору портьєри підійдуть для спальні... так, але сама посуди, як я можу піти кудись, не прочитав- Вона тобі й це казала? А я кажу тобі, що вона не хотіла дати їсти, поки я не віднесу на кухню брудні тарілки, що залишилися ще з позаминулої суботи. Ну, скажи, що вона за жінка, коли не хоче чоловікові дати їсти! Ні, я не кричав на неї. Хіба що трішки підвищив голос, бо ж от-от мали забити четвертий гол. А їй забаглося витрусити скатертину на балконі. Грубих слів я не вживав. Вона вічно щось плутає! То був матч не між Буф-фало і Х’юстоном, а між Детройтом і Чікаго. Дуже важливий матч... Згода, я забув, що ми запросили Уінстонів. Але ж я не грубіянив їм. Я показав, де буфет і сказав, що завітаю до них приблизно через дві години. А звідки я знав, що вони візьмуть та й підуть додому ще перед тим, як закінчиться передача «Вісті професіонального футболу»? Слухай, мамо, спробуй її переконати. Мені вже набридло всухом’ятку. Ну, й немає жодної чистої тарілки. Скажи, що я її кохаю і дуже засумував. Що? Що вона сказала?.. Що повернеться? Ура! А коли?.. Прийти забрати її в суботу? Ні, в суботу неможливо. Іллінойс грає з Мічіганом... З англійської переклав Я. ФІНЮК. (НЕ ЗА БІБЛІЄЮ) Він сидів за кермом автомобіля. Я поруч. Відірвав на секунду погляд від стрічки шляху. Сказав: Хочете, я вас завезу до раю? Я здивовано глянув на нього. Потім на шлях. Ніби рівний. Ні, кажу. Ви краще завезіть мене до Борщева. А до раю я ще встигну. Хтозна, коли ще будете на Тернопільщині, вів далі Федя. А ви переконані, що дорога до раю тільки через Тернопільщину? Обов'язково. І через Борщів... Перечити Феді не було рації. Тому, щоб хоч трохи відвести душу, я вдався до атеїстичної пропаганди. А ви знаєте, що нема ні пекла, ні раю. Є Земля, є космос, є... чорт його знає, що там ще є, але раю нема. Є, сказав спокійно Федя. У Гермаківці... Чудо! «Чудо?» питаю посміхаючись. І ви вірите? і ви повірите. Мене зачепило за живе. У наш час люди вірять у забобони. Тисніть, кажу, Федю, просто в Гермаківку. Зараз з вашого чуда тільки пір'я посиплеться... Притиснули. Зупинилися на горбочку. Дивіться, показав Федя. Двадцять п'ять гектарів раю. Герма-ківський дендропарк. Самодіяльний так би мовити. А тепер пішли. Познайомлю вас з його творцем, заслуженим лісівником України Миколою Григоровичем Денекою... Йшли розмаєною алеєю. Я не бачив біблійного раю. Але пе реконаний, що він не красивіший і не багатший за Гермаківський дендро парк. Дві тисячі видів дерев і кущів. Поселенці з усіх континентів. З усіх частин світу. З Азії і ки і Австралії, з Японії і Китаю, Ка ліфорнії і Мексіки, з Нової Зеландії і Канарських островів, з Кореї та усіх куточків Європи. Ростуть собі на подільській землі, шепочуться з подільським вітерцем, посміхаються подільському сонцю. Федя дивився на мого розкритого рота, на витрішкувато зачудовані очі і також посміхався: Лісовий інтернаціоналізм. красень голубий каліфорнійський Он ки- парис, секвойя «Гігант», пууга канадська, корковий дуб, кедри: сибір ський, корейський, гімалайський, австрійський, ліванський. А ото біля магнолії тюльпанове дерево. Усе це Микола Григорович по зернині, по саджанцеві зібрав. У конвертах, пакетах, посилках надсилали йому з усіх усюд. Лише троянд близько 65 видів. Майже сто видів різних кактусів. Біля кожної рослини клопочеться, як коло рідної дитини. Тих, що бояться холоду, на зиму в оранжерею ховає... Оранжерея тут ніби рай у раю... А ось і сам «бог» іде. Назустріч…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"