ГУМОР І САТИРА

Перець 1969 №22 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1969 / № 22 / Сторінка № 9

Перець 1969 №22 Сторінка 9. Оце буквально вчора я твердо вирішив поміняти професію. Що не кажіть, а фейлетоністом стає працювати все важче і важче. Я вже не розповідаю вам про анонімки, які майже після кожного фейлетону пишуть в усі-усюди. Не згадую про листи і записки ’з останніми попередженнями на кшталт: «Слухай, ти! Не забудь сповістити мамашу, що ти їдеш у дов-ге-довге-довге відрядження. Нехай приготує хризантеми...» Мовчу й про те, що десь через день-другий після виходу фейлетону в світ, до вас на прийом проситься чи то самбіст, чи то боксер-пер-шорозрядник. Вони, як ніхто, намагаються красномовно вам довести, що факти, викладені у фейлетоні, чистісінька брехня. Бо того вечора, під час бійки у ресторані, коли в друзки розлетілась вітрина і стілець вилетів аж на трамвайну колію, у нього штани були звужені не внизу, як писали ви, а на колінках. Й словом не обмовлюсь я про тих, хто сам себе пізнає у гуморесках, де навіть не вказується справжніх прізвищ. Я не такий дурень, як ви гадаєте, схопивши вас за лацкани піджака, доводитиме він. Я одразу догадався, про кого йде мова і кого ви мали на увазі, коли писали, що я залишив третю дружину з двома пуп’янками і перебіг до четвертої. Зовсім не згадую відвідувачів, які через день і в один і той же час вимагають, щоб дав спростування, бо інакше він вас на суд потягне, а ви тим часом можете спокійно шити торбу і сушити сухарі. Скажіть після цього, кому потрібна така робота? Чи не можна собі знайти легшу і головне спокійнішу? Принаймні таку, де, якщо вже не лякають вас міліцією чи прокурором, то хоч не відвідують самбісти і боксери. Зовсім випадково я таку роботу знайшов. І де б ви думали? У Кіровограді. Є там завод сільськогосподарських машин. Завод називається «Червона зірка». Так от, це я туди вирішив улаштуватись. Не приймуть там, піду на Кіровоградський м'ясокомбінат. Там ще краще. Головне, директор Євген Федорович Кащук душа-людина. От там я й розвернусь: писати кину, а почну красти. Буду тягнути найкращу свинину, печінки бичачі, коров'ячі, телячі, сало, сальтисони, ковбаси різні. Гадаєте, мені за це щось буде? Анічогісінько. Думаєте, директор мене за це по судах затягає, чи хоч загрожуватиме ним? Нічого подібного. Мене навіть у вітрині «Не будь таким» не розмалюють. Чи ви, може, думаєте, що я попадусь членам групи народного контролю? Не зачеплять і вони мене рука не підніметься. Бо багато з них самі беруть. От, приміром, ветеринарний лікар Олена Василівна Торгаєва. Вона теж член групи народного контролю. То скажіть мені, як вона може затримати когось, коли на прохідній її саму затримують? Звичайно, можу колись і я попастися із стегном чи якоюсь свинячою лопаткою. Ну, то й пю? Мене це…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"