ГУМОР І САТИРА

Перець 1969 №05 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1969 / № 05 / Сторінка № 7

Перець 1969 №05 Сторінка 7. Двері тихенько прочинилися, і на порозі став, незнаний досі, індивідуум. Одягнений він був у картате куце пальтечко, явно імпортного походження, на голові мав плескатенького міні-брилика з білої повсті. З-під брилика вилазили на комір і на ніс рівні, мов нейлонове прядиво, патли. На блідому виду красувався останній крик моди . руда борідка й вуса а-ля Миколай-ІІ. Кімната відразу сповнилася ні з чим не порівняними пахощами. їх видавали в ефір чи не черевики незнайомця. змащені якимось новітнім замінником дьогтю. Хелло, старик, я дядько, відрекомендувався пришелець, став лячи на паркет досить пузатий саквояж, обцяцькований з усіх боків різноколірними зображеннями японських макак, турецьких мінаретів, американських герлс та іншої екзотики. Прибув сюди з села Космічного. Маю творче відрядження до міста вивчатиму таких дуже розумних, як оце ти... Здрастуйте, дядьку, поспішив привітатися і я, ніскілечки не здивувавшись. Бо саме таким я й уявляв собі нинішнього дядька Ясно, що це був зовсім не той темний дядько, про якого навіть існують спеціальні теорії. Не було ніякого сумніву, що екстравагантність зовнішнього портрета цього суб’єкта відповідно поєднується з глибокою інтелектуальністю його Ф А Н Т А З І Я - Ж А Р Т внутрішньої суті. Не було також сум ніву в тому, що цей удосконалений тип може запросто перетравити в своєму мозкові усе, що завгодно від археоптерікса до квазара. І я не помилився. Замість ретроспективного розпатякування про поламані містки, бані не збудовані та інші банально-примітивні й архаїчно-хуторянські атрибути, дядько видав на-гора таке пишне інтелектуально - індивідуально - евентуальне ессе, що я мало не впав. «Так ось який ти сучасний висо-коорганізований дядько кінця 60-х років XX століття! майнуло в думці Той, хто тебе недооцінює у наш вік обов'язкового восьмирічного навчання й суцільного охоплення трудящих передплатою на періодику, може потрапити в таку ж дурну колізію, як і той, хто тебе переоцінює...» О дядьку! якнайдоброчесні-ше вимовив я, не лякайте мене своєю ерудицією, бо я теж чимало начитаний. Я теж частенько гортаю розмаїті словники й інші джерела мудрості, без котрих нині наш брат-інте-лектуал, як електронно-обчислюваль на машина без перфокарти. Тож відвідаймо краще «Закарпатську троянду» абощо. Я вже, правда, сьогодні там призволився, та нічого.. Адаптуємося десь у куточку, посидимо й осмислимо з філософських позицій персональне буття кожного з нас... Я запросив би вас посидіти тут, на квартирі, але трохи занехаявся, немов аравійський дервіш, і адекватно маю в холодильникові торрічелійову порожнечу Все пусте, порівнюючи з вічністю, життєстверджуюче вирік дядько. Тож, «гаудеамус» цебто «будемо веселитись», як співали древні. Розстели газету і не журись. Почнемо «аб ово», тобто з самого початку. І дядько заходився розпаковувати свій розцяцькований саквояж. Насамперед, він видобув традиційну посудину, що містила в собі півлітра якоїсь рідини. За тим витяг чималий пакунок. Я спостеріг, що в пляшці булькав не прадядьківський дурногон і навіть не «Столична», а справжнісінький «Бренді-будафок». На пакунку виразно чорнів напис «Книга-поштою» Певно, там була якась наймодніша книжкова продукція. «Бісів дядько вже засвоїв навіть західно-європейський стиль частуван ня, догадався я. Будемо, видно, потихеньку смоктати той благородний напій, а замість закусі палитимемо «Шипку» і правитимемо які-небудь абстрактні теревені...» Я майже…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"