Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1969 №05 Сторінка 5

(Гуморески)
Перець 1969 №05 Сторінка 5 - Гуморески. Мал. А. ВАСИЛЕНКА В рахунок гонорару ГУМОРЕСКА Я написала велику гумореску. Відразу після гучного бенкету, який влаштувала моя приятелька з нагоди її законсервованого тридцятиріччя. Та справа не в приятельці і не в її роках. А в тому, що на іменинах був один дуже розумний і культурний чоловік. Під час танцю (а танцював він чудово) сказав мені: У вас багато гумору. Ви так думаєте? Я завжди говорю те, що думаю, відповів серйозно. То, мабуть, мені варто... я не встигла сказати «бути серйознішою», як він додав: Не тільки варто, а треба! Ви мусите писати... Писала я цілу ніч. Коли з а благословилось на світ і зошит скінчився, вже на обкладинці Великими рівними літерами вивела: «На цьому гумореска закінчується» Вранці все, за що бралася, вистрибувало з рук. Бився посуд, розливалося молоко, розсипався цукор Стривожені домочадці допитувалися: «Що з тобою?». Я змушена була признатися, що цілу ніч писала гумореску. І написала? недовірливо усміхнувся чоловік. Аякже! Цілий зошит списала, ще й на обкладинку перейшла. Чоловік зареготав. Ох, ці чоловіки! Ніколи не можуть змиритися з тим, що жінка здатна не тільки готувати обіди і над їхніми шкарпетками гибіти... Маму мою також образив той сміх. Вона заступилася за мене: Регочешся, бо не ти написав, а вона. Чоловік присмирнів. І як завжди, дав ділову пораду: Що ж, якщо вже написала, то нічого не вдієш неси в редакцію. Я була здивована, навіть ображена, що твір мій має оцінювати не сивоволосий літератор, а якийсь молодик. Безумовно, тільки через чийсь недогляд посів він місце редактора. До того ж молодик дивно читав мою гумореску: почав з кінця, заглянув у середину зошита. Отак туди-сюди гортав мою цілонічну працю, а я пильно стежила за його обличчям. Ні... Хоч і молодий він дуже, та, видно, на гуморі розуміється, весь час стримує посмішку. Нарешті підвів очі. Вашу гумореску я дочитаю потім. Зайдіть, будь ласка, після неділі. І заодно принесіть усе, що написали. Щоб уже разом... Дуже до речі я пригадала десь почуте чи прочитане: головне у письменницькому ділі витримка і стриманість. Отут-то я і проявила це головне: не випалила, що більше нічого нести. Бо ж якщо сьогодні нема, го це не значить, що після неділі не буде. А недокінчена фраза: «Щоб уже разом...» лише дурню може видатися незрозумілою. Звичайно, він мав на оці, щоб усе разом надрукувати. Ні... Молодий редактор почав мені подобатися... Два дні я ходила сама не своя. Ясно: треба писати гумореску. Але про що? Про нервову сусідку, про грубість продавця, про бешкети ро-дича-п’яниці, про безгосподарність нашого кербуда про все це я вже оповіла в першій гуморесці... Нарешті вирішила: писатиму в неділю. Сяду на кілька годин і напишу Для писання, як чула, потрібна творча обстановка. Що ж, мушу її створити треба якось усіх з дому випровадити ... Зрештою, «ому не організувати своїй сім’ї цілоденного культурного відпочинку? Хто-хто, а я, людина, яка пише для журналу, можу собі це дозволити. В рахунок гонорару. У…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"