Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1969 №10 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1969 / № 10 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1969 №10 Сторінка 3. Вигідний клієнт Не відьми, а домовики завелися ма фермах колгоспу «Росія» Запорізького району Запорізької області. Чого тільки не виробляли вони з худобою! І безбожно дописували надої молока, і занижували процент виходу м'яса. А далі знахабніли так, що взяли собі з ферми чималих телиць, оформивши їх маленькими телятами. Про питівки домовиків колгоспники написали Перцеві. При розслідуванні виивилось, що в домовиках ходили головний зоотехнік колгоспу Балабуха та завідуючий фермою Л 2 Чугуєнко. Прокурор Запорізької області т. Шматченко повідомив, що правління колгоспу «Росія» зняло з роботи Балабуху і Чугуєн«а. Ними ж відшкодовуються збитки, завдані колгоспові. Легко бути винахідником, якщо ти обіймаєш, хай невеличку, але адміністративну посаду Ти висуваєш ідею і тут же даєш вказівку: підхопити, опрацювати, доповісти! І все буде зроблено. Коли Панас Григорович ще був рядовим працівником, ці високі думки не обтяжували його голову. А як тільки став керівником господарської організації, вони раптом з'явилися: Винаходь! Твори! Відкривай! І він почав відкривати. Власне, першим відкрився голова колгоспу Степан Петрович Адамен-ко. Але дальші відкриття належать Панасові Григоровичу. Привіт, привіт, голубе сивий! вигукнув він, запрошуючи гостя сісти. Мінеральної водички чи. може, чогось міцнішого? Га? Не соромся. Ти ж у нас герой, герой нашого часу! Щуплий, низькорослий герой погладив лисину і сів, очікуючи, поки згасне запал у могутнього, широкоплечого Панаса Григоровича. Але той тільки входив у раж. Герой! Справжній авангард!.. Мені ось зараз дзвонили з виконкому і просили допомогти тобі. Сказали, що ти одним махом хочеш збудувати два кормоцехи. Власними силами. Це ж чудово1. Але нам потрібні мотори, вузли, деталі. Усе знаю, все відаю, все розумію! гаряче відгукнувся господар кабінету. І вже дещо винайшов. Зараз я з своїми людьми розгляну твою заявку, і чим багаті, тим і раді. Допомагати низовим господарствам наше покликання, наш обов’язок людський, громадський, державний! підсумував Панас Григорович й урочисто підніс угору палець. За кілька хвилин керуючий і два постачальники читали й коментували заявку. Це в нас є... І це знайдеться,.. Це вже одержано... І це прибуло... Усе, значить, є!.. голова колгоспу змахнув рукавом сльозу. В його зачерствілому від постійної і суворої боротьби за деталі та запчастини серці спалахнули голубі вогники. Спасибі, зворушливо сказав він, витягаючи носовичок. Нема за що... А втім воно, звичайно, буде за що... Ми надішлемо вам рахуночок. Платіть гроші і забирайте вузли, мотори. І Панас Григорович не підвів. Через три дні рахунок уже лежав на столі голови колгоспу. Степан Петрович глянув на папірець, сахнувся, і руки йому затремтіли. Він почав читати, але окуляри раптом злякано поповзли на лоба. Тільки він їх посадив на місце, почалася нервова гикавка. Рахунок був незвичайний. У ньому і справді йшов перелік відпущених матеріалів, але їх вартість проти кошторису…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"