ГУМОР І САТИРА

Перець 1969 №01 Сторінка 7

(Гуморески, Байки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1969 / № 01 / Сторінка № 7

Перець 1969 №01 Сторінка 7 - Гуморески, Байки. Микита ГОДОВАНЕЦЬ ГУМОРЕСКА ДОКТОР філологічних наук Марко Федорович Марудний крокував Подільським ринком і позирав на редиску, зелену цибулю, щавель та іншу зелень, привабливо розкладену на столах Ранні опецькуваті огірки привернули його увагу. «Чи ти ба. подумав він. -уже й огірки з’явилися. Певно, з Кавказу». Почім кіло? тицьнув він на овоч. Як для вас троячка Беріть. Огірочок в огірочок, почув він нахабний, але на диво знайомий голос. Доктор глянув на продавця і витріщив очі: перед ним стояв Валерій Веприк, у недалекому минулому його аспірант, який на протязі семи років так і не захистив своєї дисертації з дуже довгою і складною назвою. Колишній аспірант теж був дещо спантеличений такою зустріччю. А, Марко Федорович! жваво вигукнув він. Моє шануваннячко! Не сподівався зустріти вас... Ви що... Живете в Києві? ніяковіючи, спи-іав доктор. Ні, що ви. В Аулах, або Вавулах, як кажуть сі арі люди. Не чули? Знамените на Дніпрі село. Столиця огіречників. Так ви... Повністю змінив профіль. Синоніми й епіте-ги під три чорти, хай живуть огірки та інші овочі! Матерія, знаєте, первинна, а дух вторинний! Он воно як, похиіав головою Марко Федорович... Ех! життєрадісно стрепенувся Веприк. Бачу, сьогодні без чарки не обійдеться. Куме,-ляснув він давно неголеного сусіду, поторгуй трошки, а я відлучусь. Шефа здибав. Валерій вивів Марка Федоровича з базарних рядів і зупинився біля ларка з пивом. Доктор деякий час покомизився для пристойності, а потім узяв запропонований кухоль з жигулівським Взявши по другому кухлю, обоє без церемонії посідали на ящиках. Відчуваю, шановний шефе. почав Веприк, вас цікавить, як це сталося. Слухайте мою одіссею, вона недовга, зате повчальна. Після того, як ваші приятелі в енний раз забракували мою нещасну дисертацію, поїхав я на село і задумався над життям. Всерйоз. Погано в мене було на душі. Думав навіть про самогубство. Люди врятували, спасибі їм. Приїхав до нас далекий родич з цих Вавул і просить: «Допоможи мені огірки в Ярославль одвезти». Мені потрібна була якась психічна розрядка, і я погодився. Поїхав. Потім ще раз. уже до Ленінграда. І як полуда з очей моїх спала: бачу, оце моє справжнє діло, це моє Ельдорадо. Не довго думаючи, одружився на ва-вулянці бойова така степнячка! і почали ми з нею колеса крутити. Повірите, за місяць я іам стільки грошей вторгував, скільки не висидів би в інституті за цілий рік Марудний з відразою покрутив головою. Постривай крутити головою, сказав аслі-рант-невдаха. наповнивши тим часом кухлі і непомітно перейшовши на ти. Ти думаєш: запродався Веприк мамоні, погруз багні. Помиляєшся Гроші дають мені можливість відчути себе незалежним, вільним А моральне задоволення? Віддача? звів уже посоловілі очі доктор. А-а віддача! вигукнув Валерій Це серйозне питання. Тільки скажи спершу. Маркушо, мені: якому дурневі потрібні всі ваші кандидатські і докторські дисертації? Робітникам? Селянам? Ха-ха! А от мої огірки і робітникам, і селянам, і навіть вченим ого-го як потрібні! Непереконливо це у тебе виходить, сказав доктор. Утрируєш проблему. А шкода Мислив я, що перебореш труднощі, станеш науковцем, і було б у тебе все справжнє: і робота, і гроші. Ну, за гроші вже помовч, Маркушо! Я у вас через недоїдання мало святим не зробився. От зараз полічи: за ранні…

Гуморески Байки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"