ГУМОР І САТИРА

Перець 1969 №15 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1969 / № 15 / Сторінка № 3

Перець 1969 №15 Сторінка 3. Я б не сказав, що це слівце дуже вже так прикрашає словникові скарбниці нашої мови. Але воно досить таки міцненько в’їлося у вжиток. Звучить воно як коли. Коли поблажливо-іронічно, а коли й презирливо. Проте, яких би нюансів цьому слову не надавали, воно ніколи не стане і не зможе стати еквівалентом високому й прекрасному слову Робітник. Ось вам картинка. Міліціонер, переборюючи природну огиду, намагається підняти з тротуару щось таке, що віддалено нагадує людину. Те «щось таке» брудне, даруйте на слові, як свиня в дощ, і п’яне, як чіп. І тут гаки знаходяться адвокати: Ну, куди ви його? Ну, випив роботяга! Ну, буває! «Роботяга», відчуваючи моральну підтримку, нахабніє: П-правильно, б-братки! Вкалуєш, вкалуєш, а в-випив сто грам, і в міліцію тягнуть! Я н-на твої пив? Я на с-свої трудові пив... Коли вже зайшла мова про «трудові», то не завадило б зазирнути в трудову книжку «роботяги». Можна сміливо сказати, що книжка ця дуже нагадує командировочне посвідчення запопадливого «штовхача» з тих, що заготовляють в Кара-Ку-мах лід, а на Кольському півострові цитрусові: «прибув вибув», «прибув вибув». Причому «вибув» не завжди за власним бажанням. Брудного, неголеного п’яндигу гонять звідусіль, але оскільки кожне місто, кожна газета рясніє об’явами: «Потрібні», він періодично затримується на мі-сяць-два то на одній роботі, то на іншій. В київський (донецький, дніпропетровський, запорізький, одеський і т. д.) трамвай, розштовхуючи жінок і дітей, вдирається брудне і п’яне одоробло. Його «кліфт» бруднить людям одяг, його п’яне белькотання бруднить дитячі душі. Ану зауважте йому, що він, м’яко кажучи, поводить себе по-свинському і в такому вигляді взагалі не варто було б показуватися на люди, а в трамвай лізти й бруднити людей і поготів, і ви обов’язково почуєте: Роба моя не наравиться? Так я ж роботяга! Пойняв ти... Далі довелося б ставити дуже багато крапок. Створюється таке враження, що літа 1969-го в київському (донецькому, дніпропетровському, запорізькому, одеському і т. д.) трамваї їдуть виключно бізнесмени, власники акцій, біржові маклери і взагалі різна експлуататорська братія, і тільки випадково, невідомо яким чином прорвався туди один-єдиний представник від молота і орала, та й той мусить відстоювати свої права на право пересуватися в міському транспорті. І раптом інтелігентний дідок в капелюсі каже: Ніякий ти, синок, не роботяга. Шмаркач ти п’яний, синок, до того ж із тих шмаркачів, що пити не вміють. На копійку випив, а ярмарку на карбованець. Ну--у. ти, інтелігент нещасний... І тут «інтелігент нещасний» бере несподівано дужою рукою за комір «роботягу» і не дуже делікатно випирає його з трамвая. Бачили? Хто йому дав право, мурлові отакому, ганьбити наш клас! Тут я впізнаю дідка. Він тридцять років пропрацював токарем на «Арсеналі». Нам по дорозі, і ми розговорилися. Старий токар, ледве стримуючи обурення, продовжував свою думку: Мене не так оці хлюсти обурюють, як їхні адвокати. Невже вони не розуміють, що, заступаючись за отаке опудало, вони тим самим ображають робітничу честь нашу і саме звання робітника? Брудна, п’яна свинота по-свинському поводиться в кінотеатрі: що з нього візьмеш роботяга! Ханига без честі й совісті сідає посеред дитячого майданчика під грибком «давити чекуш- ку»: обійдемо його стороною роботяга. В клубі, на танцях, на вечорі художньої самодіяльності він роззявляє рота і як з помийниці ллє матюки, затулимо вуха роботяга. Роботяга, мовляв, не вчений гарним манерам і взагалі гарні манери йому ні до чого, бо він: ро-бо-тя-га! От коли кандидат наук матюкатися почне, тоді «чепе», а роботязі скільки завгодно! Та що ж це таке робиться, га? Та який це рік і який це час? Чому у мільйонів і в мільйонів робітників знайшовся час зробити культурні надбання всього світу своєю власністю, а цей, спекулюючи замурзаною робою, найвищим надбанням вважає чєкушку? І знаходиться чимало людей, які виправдовують його найбрудніші вчинки, загіпнотизовані його брудною робою. А чи знають вони, ці адвокати, що справжній робітник ніколи не дозволить собі вийти за ворота заводу в такому вигляді. Смокінгів ми, звичайно, не носимо і модно пошитий костюм в цеху теж ні до чого, але щоб отаким сажотрусом у трамвай лізти, це, знаєте...…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"