ГУМОР І САТИРА

Перець 1969 №17 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1969 / № 17 / Сторінка № 5

Перець 1969 №17 Сторінка 5. З болем у серці мушу визнати, що з кожним роком усе більше і більше відстаю від темпів нашого швидкоплинного життя. Зайвий раз мені про це нагадала молоденька дружина колеги, у якого я тієї неділі гостював. Ви не знаєте, спитала вона, які очі тепер у моді: карі чи голубі? На превеликий сором, я цього не знав. І господар дому, помітивши це, кинувся мені на виручку. Ніночко, ласкаво сказав він, ти б не могла нам приготувати по чашечці кави? Каву Ніна Петрівна поставила на столик, накритий склом, а нас посадила в низенькі крісла. Влаштувавшись біля столика, ми з колегою обмінювалися думками про те, про се... Як на мене, це була цікава розмова. Однак, вона могла б бути ще цікавішою, якби нам не заважала одна дрібниця: коліна. Щойно я вмостився в кріслі, як мої коліна опинилися на рівні очей і загороджували співбесідника. Те ж саме, очевидно, скоїлося і з колінами господаря хати, бо, пововтузившись, він підвівся і пересів на бильце. Я теж і переконався, що так сидіти значно зручніше: принаймні, бачиш, з ким балакаєш. Чортійщо! спересердя сказав господар квартири. І придумав же хтось таке... Придумала людина з хорошим смаком, тихо, але з притиском зауважила дружина. І не з такими старомодними поглядами, як у декого... Щоб перевести розмову на щось інше, я спитав: У Дніпродзержинську не доводилося бути? Він заперечливо похитав головою. Раджу побувати. Хоча б задля того, щоб побачити обеліск «Прометей». Між іншим, коли від цього обеліска підете до готелю «Нева», то на півдорозі вам трапиться їдальня. Така собі звичайна їдальня, розрахована на мешканців заводського гуртожитку, під дахом якого вона міститься. Звичайні кухарі тут довгий час варили звичайні супи та борщі, і клієнти не без задоволення їх поїдали. Все начебто було гаразд, та раптом і клієнти, і кухарі наче змовилися і застогнали дружним стогоном. Виявляється, комусь спало на думку осучаснити інтер’єр їдальні. Замість простих вікон, що при потребі відчинялися, тут появилися широченні глухі вітрини на всю стіну. Сонця тепер в їдальні хоч загоряй, а дихати нічим. Щоб провітрити приміщення, доводиться цілий день тримати навстіж відчиненими двері. Навіть узимку. Що ж, цілком в дусі деяких наших ультра-прогресивних модників. Хоч не в лад, зате по-столичному. Мій співбесідник відсьорбнув кави і чомусь поморщився До речі, як тепер модно пити каву: з цукром чи без? Ой, збентежено вигукнула наша господиня. Невже забула поставити цукор? Пробачте, я зараз... Не турбуйся, Ніночко, галантно обігнав її чоловік, я сам... І подався на кухню. За одним рипом ще й масло прихопи, кинула йому навздогін дружина. За кілька хвилин він повернувся з... кошиком У РУДІ- А до чого кошик? не втримавсь я від за питання. З кошика мій колега видобув арсророву цу- корницю. А ви попробуйте принести цю штуку іншим способом,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"