Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1969 №18 Сторінка 3

(Смішинки)
Журнал Перець 1969 №18 Сторінка 3 - Смішинки. «В доме восемь дробь ОДИН Жил вьісокий гражданин... ...Ои разьіснивал на рьінке Величайшие ботинии». Цього «високого гражданина» я зустрів у місті Севастополі на набережній Корнілова, 9, біля входу в ательє «Черевички». Він тримав у руці місцеву газету і... плакав. Від радощів. Ви тільки гляньте, сказав він, тикаючи пальцем то в рекламу з вищенаведеним віршем, то на свої порвані черевики сорок сьомого розміру. Ви коли-небудь бачили таке чудо, як ця газета, оформлена кращими художниками і поетами нашо- з»: го міста. Ось уже близько року, точнісінько як у цій рекламці пишуть, бігаю по ринках, по знайо- мих шевцях, а диво, виявляється, поруч. Я глянув на чудесно оформлену четверту сторінку газети «Слава Севастополя». «Справді важко знайти в крамницях взуття великих розмірів, куди простіше замовити його в ательє «Черевички», вигукувала одна з об’яв. «Чекаємо вас у гості!» «На костюмі пляма! Не біда! До ваших послуг майстри хімчистки». Я глянув на свій піджак і пожалкував на піджаці не було жодної плями. «До уваги чоловіків! кричала наступна реклама. Якщо у вас зіпсувалась електробритва, звертайтесь до нас... Тут ви можете відремонтувати і годинники, хронометри, секундоміри всіх марок... Ремонт з гарантією». Я підніс до вух свою «Ракету» і подумав працює не гірш моєї власної електробритви. Хронометра і секундоміра у мене не було. «За останньою модою!», «На всі сезони!» закликали мальовані заголовки. «Високоякісний ремонт квартир»... «Все для дітей», «Подарунки додому». Від реклам рябіло в очах. Мені захотілося негайно відірвати від штанів усі гудзики, на сандалях підошви, а сорочку покласти на золотавий пісок Учкуєвки *, щоб вона пожовкла, а тоді віднести в «Хімчистку», де б її зробили диво-майстри «новішою, ніж була» і продовжили «строк носки». Я з заздрістю дивився на високого громадянина і жалкував, що порвані черевики у нього, а не в мене. Що через хвилину-другу так ніжно і ввічливо побутовики будуть обслуговувати його, а не мене. Мені теж захотілося скористатися послугами севастопольського сервісу, відчути турботу про людину, на власній, як подекуди ще кажуть, шкурі. Дружині я вирішив замовити «вьіразительную деталь одеждьі шляпу», синові в ательє «Юність» чудесний костюмчик, нареченій товариша, який перебував у далекому плаванні, її улюблені півонії і айстри, своїй бабусі реставрувати старе віденське дзеркало, а на випадок снігопаду в Криму нарізати їй дров і оббити двері дер-мантином. Поки я обдумував, чим можу втішити ще й свого дідуся, з ательє «Черевички» вийшов «високий громадянин». Черевики його не змінились ні на йоту. Зате обличчя набрало кольору столового буряка. Нема таких колодок. Заготовки малих розмірів, і взагалі, як хочете відремонтувати ці черевики, то залиште, випалив він одним залпом. Ви чули: вони хочуть, щоб я залишив їм останні черевики. А як загубляться?! Та вони ж вам квитанцію дадуть! Чорта лисого... Швець каже, що може, як виняток, відремонтувати їх після роботи... За рахунок свого дозвілля... Словом, без квитанції... У них це практикується... А для чого ж ви газету рвете! здивувався * Севастопольський пляж. я. Адже ви збиралися ще замовити на свій зріст диван-ліжко, відремонтувати матраци і... Все це я замовив. Мені залишилося лише відібрати, промовив він і в стоптаних черевиках попрямував на вулицю Маяковського, 7. «Меблі на замовлення» прочитав я. Диван-ліжко ще не готове, сказав майстер цеху т. Першев. А ваші матраци на ремточці по вулиці Салтикова-Щедріна. Хочете збігайте…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"