Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1970 №20 Сторінка 2

Журнал Перець 1970 №20 Сторінка 2. МЇКІ ІЇуЛіх III IV Жовтень зве народи за собою, Трухле все ламає без жалю.. Пахне світ вселюдською Весною. От за це я осінь І люблю! Так, люблю ясну жовтневу пору... Але та любов без перепон Йде з святою ненавистю поруч (От вам діалектики закон!) Переймає злість мене одразу. Як отих згадаю зарізяк. Що, із глузду з'їхавши од сказу. Пнуться, метикують так і сяк. Як би нас і правду нашу горду Видати за витвір сатани, А свою розмалювати морду Так, що начеб янголи вони. їм ні людське горе, ані муки Не стривожать жодному душі Гріють, знай, на попелищах руки. Загрібають чорні бариші. Гнати геть до бісової мами І дурну личину, і лиху. Щоби не метлялась під ногами На Жовтневім зорянім шляху!.. А живуть зо лжі, із лоту й крові В нечестивих статках та добрі; А за шеляг ближньому готові Запустити в горло пазурі. Круками неситими, брудними Правду й волю, нелюди, клюють... От на них усіх та іже з ними Маю в серці невсипущу лють... А тебе люблю я, мій читачу, І тебе, і родичів твоїх За правдиву, роботящу вдачу. За веселий, невмирущий сміх. Хай то будуть просто шалапути, А чи явні наші вороги Знаємо, як нам із ними бути: Спільно сміхом гнути в три дуги. Тож дозвольте, друзі мої милі. Побажати вам веселих свят. Бути при здоров'ї та при силі І у добрім гуморі! Віват! Спільні в нас усі шляхи-дороги, І коли, буває, невпопад Хто нам лізе, як щеня, під ноги, Чи за поли смикає назад, Як завжди від усього серця Вашого ПЕРЦЯ. Ми ж бо з вами, читачі шановні, Кревну справу робимо одну Рідний лан, засіяний у Жовтні, Захищаємо од бур'яну. І доходять луни стоголосі До людей, в усі земні кутки Про вселюдську весну нашу Осінь Через води і материки. до моїх шановних читачів, ліричний, бо йдеться в ньому у серйозну штуку,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"