Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1970 №01 Сторінка 5

Журнал Перець 1970 №01 Сторінка 5. Мал. С. ГЕРАСИМЧУКА Хіба Кузьменко лівша? Та ні, лівою він тільки анонімки пише. Дурні в природі не існують... Сенсація, якою б вона не була сенсаційною, відживає свій вік. Сучасне людство важко чим-небудь здивувати. Скажіть своєму сусідові, що до міста приїздить ансамбль дресированих восьминогів, з яких кожен одноразово грає на чотирьох скрипках, і ваш сусід, позіхнувши, висловить напгабажання піти подивитися на них, коли буде вільний час. Або похваліться, ніби читали, що якийсь дивак збирається в ночвах переплисти Атлантику, і вас тут таки поправлять: «Не в ночвах, а в футлярі від контрабаса!» Але я, грішний, розраховую таки на те, що заголовок мого фейлетону викличе бодай маленьку сенсацію. Хай навіть не сенсацію, хай навіть просто бурхливі заперечення. Щось на зразок: Як то дурнів немає? Скажіть, а хіба нормальна людина спалюватиме цілісінькі ящики, знаючи, що тара кругом потрібна до зарізу? Хіба нормальна людина асфальтуватиме вулицю в тріску-чий мороз, добре знаючи, що асфальт через годину розтріскається і навесні все треба буде починати спочатку? Хіба нормальна людина залишить під дощем дорогоцінне устаткування, знаючи, що за нього плачено золотом? Може, для вас і той дивак, що висаджував корову на хату, бо у нього на стрісі трава виросла, теж не дурень? Не заперечую, дивак, що висаджував на хату корову, був кришталево-чистим дурнем. А чому? А тому, що він сам собі завдавав клопоту. Простіше ж було скосити ту траву і згодувати корові, ніж кректати, надриватися, корову на хату висаджуючи. Але інші приклади, наведені вами, шановні мої громадяни-опоненти, нічого спільного з глупотою людською не мають. До того ж приклади нечисленні. Я їх можу навести більше. Мені, наприклад, довелося зіткнутися з фактом, коли одна поважна установа «спустила» кондитерській фабриці такий план по збору металолому, що його і металообробний комбінат навряд чи виконав би. І нічого. Як пізніше виявилось, всі працівники цієї установи були абсолютно нормальними людьми. Дурень, що висаджував корову на хату, не думав, бо не мав чим, а планувальники, хоч і мали чим думати, не думали, бо не хотіли. Народна приказка гласить «Застав дурня богу молитися, він і лоба розіб’є». Громадяни з розбитими лобами тепер зустрічаються рідко не тому, що всі поголівно стали атеїстами і богу не моляться. Просто багато хто з них зрозумів, що коли розбити персонального лоба, то це боляче, а коли розбити державну машину, зіпсувати державне устаткування, завдати державі збитків на тисячі карбованців, то це зовсім не боляче і взагалі може б езкарно зійти з рук. І вам і мені доводилось бачити, як по містах і по шосе між містами снують абсолютно порожні машини. В їхніх кузовах перевозиться вітер. То що ж, по вашому, їх у рейси відправляють дурні? їх, товариші шановні, відправляють у рейс абсолютно нормальні люди з абсолютним небажанням про що-небудь думати і що-небудь вирішувати. Зараз вже дуже важко встановити, хто кого породив. Чи небажання думати виродило черству, аж зацвілу байдужість, чи байдужість породила небажання думати. У всякому разі в переважній більшості негативних прикладів з нашого життя винна не глугюта людська, винна людська байдужість. Ви думаєте, індивідуум, що наказав спалити придатні ящики, не знає, що навіть ящики поламані не варто палити? Знає. При нагоді він вам і лекцію прочитає (у нього вища, а середня то вже напевно, освіта) про те, що ящик це насамперед деревина, а деревина, в свою чергу целюлоза. Ну, а від целюлози там вже один крок до паперу, до фотоплівки…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"