Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1970 №03 Сторінка 4

(Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1970 / № 03 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1970 №03 Сторінка 4 - Гуморески. ЗАЛІЗНА ЛОГІКА ГУМОРЕСКА Текля з Мотрею прийшли в судове засідання, справедливості шукають. Потерпіла Мотря важко сопе від злості, кладе на стіл довідку «Про легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я» і цілить в Теклю погляд-блискавицю. Потерпіла Текля сумно зітхає, також витягує з-за пазухи папір «Про легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я» і, як Григорій Побідоносець на коня, сідає на передньому стільці, вказаному суддею. Суддя взяв зі столу перший документ, почитав мовчки і сказав: Потерпіла Мотря Книш, встаньте, розкажіть, що вас привело до суду? Як що? Та ж вона, Текля. Життя не маю. У залі зашемряли: Видиш, Мотьку першою питають, бо її заява удвоє довша, писана адвокатом. І неправда, заперечила Гаська Книш, двоюрідна сестра Мотрі. Тому нашу Мотю першою взяли, бо, як же ударила Текля, Мотя котилась згори, як гарбуз. Он які синяки на тілі. Тихо там, у залі! постукав олівцем суддя. Продовжуйте, Мотря Книш. " Я ж продовжую. Хіба не чуєте, що вбиває мене Текля. Он і документи свідчать. Засудіть її до криміналу, бо пристукне колись мене нещасну, бідну, пустила сльозу, завбільшки як тичкова квасолина. У вас все? спитав суддя. Ясно. Сідайте. А тепер ви, Текле Гриньо, розкажіть нам, що то ви за битви зчиняєте? Я? Битви? Та ж. прошу судді, я ніколи й горобця не зобижу. І з Мотрею моєю сусідкою. значиця, живемо ми сім літ двері в двері. Щодня я до неї ходжу, вона до мене літала, аж доки оце не дзюбнув мене дідько калідо-ра чепурити. Він хоч і комунальний, але, знаєте, не випадає жінкам у свинстві жити. Це ясно, махнув олівцем суддя. Ви ближче до діла. То вам, прошу судді, я виджу, що ясно. Але ж Мотрі, прошу вас, як коснулось до діла, як ви кажете, Мотря і за серце схопилася: Приємно, коли тебе не забувають у рідній оселі. Приїжджаю я до своїх батьків у село Пелипче на Тернопільщині а татусь мені свіжий номер «Малятка» підсовує: Читай, синку. Поштарка завжди його нам приносить. У вас же, каже, дитина є то оце, щоб не плакала. Та я усе ж не міг стримати сліз, зворушений такою увагою працівників Ус-тецького відділення зв’язку, що його очолює т. Амбросійчук. Як же! Вже давно я вилетів з батьківського гнізда, а вони, бач, для мене ще «Малятко» носять, може, від своїх діточок відриваючи... Та й мого малограмотного 80-річного батька й 70-річну матір без друкованого слова не залишають. Щомісяця приносять старі номери «Крокодила», «України», а також по 10 20 однакових примірників газети «Зірка» (щоб душею, видать, не старіли!). Підвищеним попитом у батьківській хаті користується й борщівська районна газета «Надзбручанська правда». Вона приходить сюди аж у двох поимірнинах. Один для діда, другий для баби, весело коментує метка поштарка. «Не можу, болить». Я же…
 Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"