Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1970 №13 Сторінка 9

(Народні усмішки, Афоризми, Іронізми)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1970 / № 13 / Сторінка № 9
Перець 1970 №13 Сторінка 9 - Народні усмішки, Афоризми, Іронізми. Мал. П. ГЕИВАНДОВА (м Душанбе! Хабарник в окуліста. АФОРИЗМИ. ІРОНІЗМИ Учись на власних помилках, і ти матимеш заняття до самої смерті. Якщо кінь знайшов підкову це на щастя. Одні сиплять компліментами, ноли бояться дати ляпаса, інші, коли бо яться дістати його. Бреши масштабно і тебе назива тимуть не брехуном, а містифікатором. Про нього говорили: «рідкісний дурень». Пишався своєю дефіцитністю. А. НЕФЕДЬЄВ. м. Київ. Мал. 1. АЛЕКСАНДРОВИЧА Без слів. Юрій ІВАКІН З циклу пародій «Піп та собака» Петро ПАНЧ Собака пана сотника Неопублікований уривок з повісті «Голубі ешелони» Зрада! Зойн цей пронісся з отаманового купе по ешелону, як струмінь холодного вітру- Коли стривожені старшини зсунули двері й ускочили до купе, вони побачили червоного від гніву січового отамана Балбачана з мискою кулішу в РУЦІ. Де зрада, батьку отамане? Серед нас зрада, панове. У куліш і картопля! А чому, батьку отамане, куліш з картоплею то с зрада? перезирнулися між собою здивовані старшини. А тому, панове старшини, що всі ви національно несвідомі. Жоден щирий українець не їсти-ме картоплі, позаяк її канчуками заводила на Україні тая голодна вовчиця, вавілонська блудниця Катерина друга! Запорожці варили куліш з пшона й сала без ніякої картоплі й перемагали! Понеже ми служимо в козацькій армії, І звичаї у нас мусять бути козацькі, наказую негайно вилити куліш з полкових казанів, а мені принести другу страву. Прибіг заклопотаний джура. Нема другої страви, батьку отамане. Курку, що ви замовляли, зжер собака пана сотника Лец-Отаманіва. Я ж мажу: зрада! плаксивим тоном проговорив Балбачан. А ви, пане сотнику, мусите за це відповідати! звернувся він до Лец-Отамані-ва. Ганьба! А ще семінарію скінчили... Це там вас навчили залишати свого отамана без обіду?.. Лец-Отаманіа ображено шарпнувся: Я борець за ідею, пане отамане, і в цей жаданий, сподіваний час, коли вирішується наша історична доля, ставлю свій національний обов’язок вище над усе особисте. Якщо мій пес винний, без вагань застрелю його власною рукою ім’ям нації. І він, знявши з стінки карабін, вискочив з вагона. За дверима на нього оскаженіло налетів « тер і шпуйнув гострим снігом в обличчя. Сотник побачив прив’язаного до вагонних поручнів пса біля нього зсудомленого вартового козака з рушницею. Пес зустрів хазяїна радісним скигленням. Прощай, друже, я тебе любив, я тебе й убив... сказав сотнин, прикладаючи карабін до плеча. У цей момент він порівняв себе в думці з Тарасом Бульбою й Іваном Гонтою і рішуче натиснув муром... Гордість від почуття чесно виконаного тяжкого обов’язку і водночас гострий жаль до собаки й до себе переповнили сотникове серце. «Сьогодні я собаку, а завтра мене хтось...» несподівано подумав він і, може, вперше відчув усю непоправність того, що кинув свою тиху парафію в Аннівці й змінив попівську рясу на старшинську шинелю. В…
 Народні усмішки  Афоризми  Іронізми

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"